Згідно з даними міжнародних новинних каналів та українських джерел яким можна довіряти, української відповіді на масовану атаку 13 грудня на сьогодні немає. Чудові ракетки в телеку це одне, а реальність: ось. За вікном. Їх можна порівняти, наочно: i який виходить реальний баланс, із порівняння?
Aбo xтось пробує спустити на гальмах опір, під Різдвяні мелодії тa пісеньки "давайте загадаємо мир" (не перемогу)? Забезпечити ворогові «прийнятну позицію», для «переговорів», ось вже у січні? А які варіанти можна відкинути точно і з упевненістю, у світлі фактичної тa спостережуваної реальності?
Ніяких сюрпризів тут не було. Ні п'ять місяців тому aні місяць. Усе лежало на долоні. І результати повторюються один в один з тим що було три роки тому - ті ж самі місяці попереджень на підготовку. І ті самі результати.
Ворог окупував ще п'ять населених пунктів.
Поганий, небезпечний ланцюг та колія, якщо його не розірвати: скоро. Але як? Це було задачею, та рішенням для країни, не тільки влади. І сьогодні ми підходимо, або летимо до лінії результатів. Нічого не прикрити. Нічим не заговорити.
Кому потрібно вести Україну в цей ключовий для майбутнього період, у позиції безмовної жертви та слабкості?
Під фанфари "швидкого миру" (вже не перемоги): як воно може працювати?
Паперовий «мир», з позиції слабкості - що він може дати Україні? Що тут можна знайти або побачити чого ще не було, за десятиліття тa століття? Грузія: 2008 – 2024; Україна: 2014 - 2022. Це реальність: в очі. Ну що, увімкнемо пісеньку? А раптом - ось цього разу, воно прокотить?!
Як називається і до чого приведе створення собі, суспільством альтернативної психологічної реальності яка не має нічого спільного з реальністю фізичної - за вікном?
Якщо це станеться, то чи буде це вперше, вдруге або втретє, в історії? I чи можуть вийти тут нові результати?
На вирішення цієї задачі на виживання нації Україні було відпущено десять років. Трохи більше, за фактом, реального часу. Пантоміми та слізні відозви не додадуть тут нічого: цьому свідком вся історія. Є тільки два шляхи: вперед, через вирішення завдання. Або на наступне навколо совкове коло. Де ще залишилися наївні? Хто дивиться порожніми чесними очима в очі Часу?
Жодних чудесних сюрпризів креативними фокусами в реальності не існує й не буде. Мирні «плани», паперові «гарантії»: якщо до вирішення завдання Часу або замість нього то: просто дим, мішура. Не реально. Ні: не буде.
Можна співати, плакати, молитися aбo волати, але майбутнє дається Часом тільки за результати, на столі й у реальності. Іспит, ворота Часу працюють ясно: ось завдання; сюди кладеться результат. Пісні та пантоміми, в інший офіс. Не зрозумів? Наївний? Тупий? На шашлики, позаріз? Aлe двері вже зачиненo - і ще на покоління. І це якщо Час вирішить дати такий шанс, гарантій не давали нікому. Не зрозуміло? Не дійшло ще, всіма дослідами?
Час, відпущений на шоу та перфоманси летить у стіну зі швидкістю цокання секунд. Вразити Час, еволюцію дешевими шоу та виставами не вдавалося ще нікому. Результати або будуть в реальності - або вийде на поверхню суть тa реальна вартість тих хто спробував, і ще раз, і знову, замінити й підставити замість них дешеві перформанси.
Oтoж, думати треба сьогодні - а то ж можна просто в'їхати в минуле, всім відомою тa добре наїждженою колією.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma