56-й день війни, 20 квітня. Масований російський наступ ще не розпочався, ворог продовжує зосередження сил та засобів на потенційних напрямках ударів.
Харківська область – росіяни спробували атакувати село Стара Гнилиця під Чугуєвом, але були зупинені.
Ізюм – Слов’янськ – з району Суліговки противник просунувся на південь і в «районі населеного пункту Дібровне… має частковий успіх». Найшвидше, Дібровну ЗСУ втратили, проте одночасно успішно відбили наступ противника на Довгеньке, що лежить на схід від Суліговки. Тому про прорив нашого фронту на цій ділянці не йдеться.
Луганська область – тривають запеклі бої, противник намагається вибити ЗСУ з Попасної та з рубежу Рубіжне – Сєверодонецьк. Наразі це їм не вдається. І головне, захоплення противником Кремінної ніяк не вплинуло на загальну ситуацію, і, особливо, на міцність позицій ЗСУ. Бо, як виявилось, «там речка» (с). Знову повторилося те, про що я вже неодноразово писав – оборона ЗСУ зберігає системність та цілісність навіть в умовах втрати якихось населених пунктів. При цьому, зазвичай ми спокійно віддаємо противнику ті пункти, які не є важливими для нашої оборони, в той час як ключові об’єкти, на кшталт, Попасної, тримаємо з усіх сил.
Донецька область – локальні бої на підступах до Лиману та Ямполя, які прикривають Слов’янськ з північного сходу. Також противник з півдня просунувся до Великої Новосілки, захопивши низку населених пунктів на підступах. Крім цього ворожі війська спробували атакувати Мар’їнку, проте без успіху.
Маріуполь – оточений гарнізон в черговий раз довів, що здатний просто на неможливі подвиги та є справжньою українською військовою елітою. В морському порту Маріуполя, який вже майже повністю захоплений противником, оборонялась бойова група з прикордонників та поліцейських, чисельністю кілька сотень бійців. Сьогодні азовці, морпіхи, бійці ЗСУ та НГУ провели чергову блискучу спецоперацію, та вивели цих бійців на територію «Азовсталі». Тим самим, захисники отримали додаткове підсилення, цінність якого збільшується тим, що це рішучі бійці, які відкинули можливість здатися в полон. Проблема гарнізону не у відсутності волі до боротьби, а в нестачі боєприпасів та постачання, яке вже відчувається доволі сильно.
Запорізька, Миколаївська та Херсонська області – тривають артилерійські обстріли українських позицій, даних про активні атакуючі дії противника не надходило.
В цілому, становище на фронтах залишається важким, але некритичним. Звісно, за виключенням Маріуполя, який потребує будь-якої підтримки. На інших ділянках тенденцій к прориву української оборони поки нема, вона впевнено тримається.
І кілька новин з окупованих територій. В Енергодарі окупанти призначили директором гімназії електрика Вадима Каретникова, який ніколи не мав жодного стосунку до освітньої діяльності, але є палким шанувальником «русского миру». А в Бердянську заступником мера став «місцевий божевільний» Микита Самойленко, який працює двірником та позиціонує себе як творчу особистість: стверджує, що «бачить візерунки уві сні та розмовляє з каміннями». Тішить, що адекватних людей для вказаних посад окупанти не знайшли, прийшлося звертатись до маргіналів. Популярності їхній владі такі рішення точно не принесуть. Також у Херсоні «невідомі патріоти» ліквідували місцевого проросійського активіста та блогера Володимира Кулешова. Одночасно про надходження погроз заявило кілька інших місцевих проросійських блогерів, вимагаючи в окупантів охорону. Якщо вони доживуть до моменту визволення, то дуже здивуються, коли росіяни при втечі з Херсону кинуть їх на призволяще.
__
56-та ніч війни. Яка пройшла майже без новин. Зрушень на фронтах нема, хіба трохи невеликих уточнень. Під Авдіївкою ЗСУ вчора добре потріпали і так вже добряче побитий «елітний» сепаратистський батальйон «Спарта», ліквідувавши командира його 2-ї роти Сергія Аграновича «Водяний», який ще «Мотороллу» знав. Також ворог радісно волає, про захоплення Рубіжного (про це сповістив Рамзан Кадиров) та про відступ частин ЗСУ з лінії Рубіжне – Сєверодонецьк. Проте підтверджень цьому жодних нема. Навпаки, за даними Генштабу за вчора в Донецькій та Луганській областях відбито 9 атак ворога, знищено 1 танк, 10 одиниць броньованої та 2 одиниці автомобільної техніки, 1 артилерійську систему, 2 одиниці спеціальної інженерної техніки, зенітно-ракетний комплекс і склад з боєприпасами.
Головне, що варто відзначити – масованого наступу російських військ на Донбасі та навколо ми поки не спостерігаємо, попри всі заяви з обох боків. Нема руху танкових колон та великих мас піхоти. Те, що зараз відбувається на Донбасі – це те саме, що і відбувалось попередній місяць, ворог вперто штурмує наші позиції. Десь просувається, десь відкидається, десь ми контратакуємо.
Далі є два варіанти. Або ворог вичікує, завершуючи підтягування сил та засобів на фронт, і наступ почнеться з дня на день, щоб встигнути до 9 травня. Цікаво, що РФ відкинула оонівську пропозицію про «великоднє перемир’я».
Або, росіяни можуть взагалі наразі відмовитись від наступу.
Цим вони нам зламають шаблон, бо про їхнє прагнення здобути перемогу до 9 травня в Україні не написав тільки ледачій. Проте в генштабі РФ теж не дурні сидять. Там розуміють, що їхні плани оточити та знищити ЗСУ на Донбасі давно вже відомі нашому командуванню. Вони бачать, що ЗСУ укріплюються, готуються до оборони і щодня насичуються новою зброєю. І головне – вони бачать, що рішучої переваги російської армії над ЗСУ наразі нема. Ні чисельної, ні якісної. Обмежені мобілізаційні заходи в РФ не дають істотного результату, кількість відказників чимала (а оскільки там нема стану війни, то і санкції для відказників достатньо м’які, особливо в порівнянні з перспективою збереженням життя та здоров’я).
Перевага російських військ в авіації та в кількості артилерії є доволі відносною. ЗСУ зараз вже мають добре оснащену і численну військову ППО, і цим серйозно обмежують дії російської штурмовою авіації над полем бою. Маємо перевагу в засобах польової та артилерійської розвідки, зокрема, достатню кількість безпілотників, чим не можуть похвалитись росіяни. А наша артилерія має гарне озброєння і чудово підготовлений особовий склад (чисельні компліменти ворога нашим артилеристам я вже неодноразово наводив).
Маси російських танків готові зустрінути тисячі сучасних ПТРК, які укриті на підготовлених до оборони позиціях. І головне, Україна чітко обозначила, що важливі пункти здавати не буде. І тому у випадку наступу росіян чекає виснажливий штурм одного міста за іншим. Згадайте бої в секторі Буча – Ірпініь – Гостомель, де російські війська намагалися прорватись протягом місяця, і так їм це і не вдалося. Тому в умовах, коли рішучої переваги нема, то дійсно можуть відкласти наступ.
Отже, є різні варіанти. Не берусь прогнозувати, який саме оберуть в Москві. Скоро все одно дізнаємося.
Підписуйтесь на мій телеграм https://t.me/RomPonomarenko, там буде більше додаткової аналітики, цікавин, інсайдів та уточнень до інформації зі зведень.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma