До 2014 року питання кібербезпеки були актуальними у світі, а Україна особливо не стикалася з ними. Коли почалася війна з Росією, кіберпростір став ще одним майданчиком, на якому розгортаються воєнні дії. Країна-агресор безпосередньо впливає на стан захищеності нашої держави.
Держспецзв’язок– той орган, який формує державну політику й координує всі служби, залучені до сфери кіберзахисту. Це досить молодий напрям не тільки в України, але й у всьому світі.
Будь-яка людина сьогодні є суб’єктом кіберпростору. Смартфон – потенційно уразливий гаджет. Отже, кожен українець щодня стикається з певними загрозами. Найпростіша – розсилання фішингових листів із незрозумілими пропозиціями. Такі листи не тільки завантажують шкідливе програмне забезпечення, блокують телефон чи комп’ютер із метою вимагання грошей, але й можуть бути елементом проникнення в системи, у яких людина працює. Рівень уразливості системи визначають за найслабшою її ланкою. Коли кожен член команди досить освічений, тоді можна побудувати надійну корпоративну систему.
Кібератаки завжди мають певну мету, адже підготовка нападу коштує дорого – від десятків тисяч до сотень мільйонів доларів. Якщо подивитися на найгучніші кібератаки за останні два місяці у світі, той же випадок у США з атакою на нафтопровід, – її готували два-три роки точно. Неможливо за один день усе влаштувати, адже це і підготовка програмного забезпечення, і розвідка слабких місць, і доправлення шкідливого коду, що потребує часу й чималих коштів.
Основні напрями – кібершпигунство для одержання інформації з обмеженим доступом, заробляння коштів і, як у випадку з нашим сусідом, РФ – завдання економічної та репутаційної шкоди державі.
Кіберцентр дає змогу довести до автоматизму реакцію на загрозу як таку і навички роботи в команді. Треба розуміти, що один системний адміністратор не в змозі відбити атаку – має бути злагоджена робота команди.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma