Всі не люблять систему. Навіть сама система. Тобто ті хто її створив. А чи творив? Подумаємо разом.
Ось наприклад ,як побудована система людського(собачого) тіла. Вона - антагоністична. Як це?
Це коли одна система - опонує іншій. В нас так все. Адреналін та -норадреналін, це дві сигнальні речовини що розносять по судинах команди від ...кого(чого)? Вони не розумні. Не від кого та не самі. Так побудовано.
Адреналін визиває скорочення судин а -норадреналін - навпаки. Одночасно. Десь посередині вони зустрічаються та утворюють зону спокою. Тобто - баланс.
Так само і в демократичній країні відбувається. Та чи так все легко та просто, в живому організмі .щоб його можна ігнорувати та не брати до уваги, в побудові суспільства.
Наприклад - різка зміна погоди. Падає атмосферний тиск. Організм повинен відреагувати. Як? Судини це те ж саме що діжка з рідиною. Тільки мяка. Та розгалужена. Мяка - м'яко сказано. Вона як презерватив. Розтягується.
А тонус( зібраність) судин диктує саме адреналін. От собі уявіть- атмосферний тиск знижується - що роблять судини? Реагують.
Як? В залежності ,в який бік знижується тиск. задача судинної системи - тримати тиск .в нормі. А що таке ""норма? Отож.
І це ще не все. Якщо система не справляється - вступають скрипки тобто - нирки. Вони теж балансують наш тиск, водою. Там є купа датчиків що у випадку низького тиску - припиняють роботу нирок,стримуючи рідину, в крові.
Це компенсаційні механізми.
В соціальному житті - теж саме. Батько лає дитину. Дитина провинилась. Мати стає на бік дитини? Не тому що вона матір. Вона спочатку дасть волю батькові а сама контролює процес-коли вже вистачить лаяти. Тоді балько - наполягає тим що докоряє жінці , що вона ,"завжди " стає на його сторону.
На самому ділі все не так. Механізм - справедливості, який ми так називаємо - це ситема систем. Вона автоматично(!) створює баланси сил ,щоб система не дала критичний крен.
Якщо норадреналін розслабить судини до критичного - система контролююча - його збалансує - адреналіном.
Друга Світова. Гітлер це одне плече системи а Сталін - інше. Вони між собою конкурують. На чію сторону стануть інші держави? На сторону слабкого. Балансуючи систему від критичного крену. Світову систему.
Суспільство. Царське правління. (комуністичне, племенне тощо). Воно - одноосібне. Звісно що буде несправедливість бо цар всіх не збереже. Створюється - паралельна,конкуруюча система. Балансуюча.
Яка бере на себе функцію - норадреналіну. Стримуючу. Але самі вони цього не розуміють. Це ключове.
Бо не вони створювали Життя та не вони створювали системи керування. Вони бажають зайняти місце царя і починають незаконні дії. Вбивають та переслідують його спільників.
В СРСР таке нерозуміння Природи(самих себе) призвело до мільйонів жертв та прокляття самої верхівки.
Бо ,завжди, куди втручається людина своїми тупими мізками - починається катастрофа.
Гітлер теж йього не знав. Та знищив свою рідну Німетчину.
Його вчені та лікарі теж були бовдурами науки.
СРСР та США. Система створена та працює. Проте, знов, одна атакує ,нищівно, іншу, прагнучи заволодіти обома ситемами разом-тобто підміняючи собою обидві системи- норадреналіну та адреналіну. Парадокс.
Не бачуть очевидного.
І тільки США , вдалося створити систему що гармонійно вписалася в світову будову. В Космос. Бо в Космосі все так само збалансовано.
Та чи все так няшно, як нам видається? В США. Вони теж не розуміють самі себе. Бо конкурують занадто жорстко.
Чи треба так жорстко конкурувати та на стільки жорстко? Де межа.
В світі конкуренція призвела до винаходу ядерної бомби. Як останній аргумент. Як абсолют лиха що зупинило всіх.
Це теж система та теж кібернетична модель світу.
Але- ядерні засоби враження треба утилізувати та контролювати. І це проблема.
Візьмемо. Зовсім інший розріз системи. Світової. Інтернет. В інтернеті нема таких жорстких важелів як ядерна бомба.
От як би світову конкуруючу систему перевести на звичайні компюторні системи контролю та конкуренції.
І вони вже є. Людина поступово йде до того.
Створено антимонопольні органи, що не дозволяють корпоративні змови,щоб одна система не займала місце іншої-антагоністичної. В нас вони поки не працюють.
В нас - демократична система ,увесь час, підміняється тоталітарною, та відбувається злиття влади та опозиції, вибудовуючи ,зовсім іншу конкуруючу конфігурацію- конкуренцію влади та опозиції, з власним народом.
Точнісінько так само було і в СРСР,коли владу ,народ, обдурював. крадучи на державних фабриках матеріали.
Зараз, нема державних фабрик, тому чиновники крадуть в народу. А народні представники- влада та опозиція, весь час зливаються для опонування народу, розкрадаючи власну країну, в якій живуть.
Це звичайний баг системи. Як ракова пухлина з метастазами.
Та хто це має все контролювати і чому саме - кроваво?
Чому народ думає що влада має про нього дбати і ,взагалі, чи треба народу думати?
Тут , в системі керування , настає тиша. Якщо система сама невзмозі собою керувати то - системи вже нема.
Що тоді? Тоді потрібен лікар. Ми часто самі себе лікуємо, ковтаючи пігулку цитрамону коли тиск знижується а адреналін нам ще не вмикнули. Творини мають на те час. Вони сплять, економлячи енергію. А нам доводиться працювати.
Так само і , в суспільстві, світовому, інша країна , підкоряючись власної системі та програмі, допомогає та підтримує.
В першу чергу - корегуючи злам в системі.
Створюються антикорупційні та антимонопольні органи тощо. Що ми і бачили , в часи , після Перебудови, коли СРСР, з тоталітарної системи, переходив на демократичну.
Тепер саме головне.
Демократична система це не просто ІНША система керування. Це більш розвинута та більш логічна система керування.
Це новий рівень.
Головна її задача це автоматично балансувати усі процеси в суспільстві та обходитись без крові.
Мега-задача це - створити світову демократичну систему керування. Аналогічну системі думократичної країни та самої системи людини.
Вона вже створюється. Але ще сира та недієва. ООН. Країни, нації, конкурують між собою , в судах.
Проте - відсталі, соціально, країни, не бажають будувати демократії в себе. Інші на цих небажаннях паразитують.
Наприклад росія,Китай, це суто недемократичний монстр- агресор, який не збалансований зсередини. Тому це дуже велика небезпека усьому світу.
Багато хто пишається тим що тоталітарна країна має великі переваги,перед демократичними. Так. Має. В динаміці.
Проте - слабка в сталому розвитку. Бо сліпа. Одноосібне та однопартійне (корпоративне ) правління, без антагоністів та контролерів, не мають гнучкості , в самокеруванні. Як мамонти або динозаври, що вимерли.
Проте і демократичні країни потребують втручання лікаря або часу на лукування.
Далі буде.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma