Enigma Enigma

Олег Бойко

2019-11-07 10:35:39 eye-2 2850   — comment 2

АЛЬТЕРНАТИВНА МОТИВАЦІЯ У ВІЙСЬКОВОМУ ЛІДЕРСТВІ

За крайні роки речниками міністерства оборони України було дуже багато і пафосно сказано про досягнення сотень стандартів НАТО. Честь і хвала тому персоналу, який працює над впровадженням змін щодо сумісності нашої армії з арміями країн НАТО. Але їхні зусилля можуть бути марними, тому що для реального досягнення стандартів НАТО у військовій сфері, необхідно мати високий рівень мотивації особового складу. Це “альфа і омега” будь-якої стандартизації. Якби правильно документально і якісно не були оформлені стандарти, без вмотивованих військовослужбовців на рівні сержанта-солдата вони не будуть впроваджені у військову практику і наша армія не буде сумісною з арміями країн НАТО.

Стандарти не впроваджуються самі собою. Їх впроваджують вмотивовані до змін військові лідери, їх послідовники та однодумці (а не суто начальники і підлеглі). Це та “критична маса”, завдяки якій всі ці роки наша армія воює з гібридними російськими загарбниками і водночас прагне стати кращою чим була. Тому саме від розуміння того як мотивувати людей залежить і успіх НАТОвської стандартизації в українській армії. Стандартизація і мотивація як процеси взаємопов’язані і взаємозалежні.

Не ставлю за мету розкрити рівень мотивації особового складу нашої армії. На мою думку, мотиви військовослужбовців (незалежно від звання і посади) проявляються за чотирма видами професійної і психологічної готовності та проявляються тільки в конкретних ситуаціях і умовах служби: 

1. Нездатні і не бажають – “Трутні”.
2. Нездатні але бажають – “Амбітні”.
3. Здатні але не бажають – “Втомлені” або “Виснажені”.
4. Здатні і бажають – “Профі”.

Звісно, що для кожної категорії необхідно застосовувати окремі способи впливу та мотивації. Але це окрема тема. Головне завдання військових лідерів у мотивації особового складу, щоб категорія №4 була найбільшою і постійно наповнювала “критичну масу” для змін на краще.

Зверну вашу увагу на альтернативній мотивації особового складу, яку застосовують військові лідери в арміях країн НАТО і візьму за зразок “двигун” альянсу – ЗС США.

Так що там в американців? 

А в ЗС США, перш за все, пристрасно цінують і шанують офіцера, сержанта і солдата як особистість і громадянина. “Людиноцентризм” там не красиве слівце сказане розумно в якомусь інтерв’ю, а практичні дії і рішення високопосадовців. Поряд з “класичними” способами мотивації, про які я писав раніше, військові лідери застосовують прийоми альтернативної винагороди або мотивації. Тим самим, у ЗС США реалізують один з принципів Наполеона: “Лідер є продавцем надії”.

У настанові з військового лідерства (FM 6-22, Leader Development) лідерство визначається як “процес впливу на людей шляхом надання мети, спрямування та МОТИВАЦІЇ для виконання місії та вдосконалення організації”.

Альтернативні способи мотивації військовослужбовців ЗС США чітко прописані та інтенсивно застосовуються всіма військовими лідерами. Наприклад, у так званому ALDH (“The Army Leadership Development Handbook”), про який написав у N.M.Wade у “The Leader’s SMARTbook”, військовим лідерам пропонуються такі методи альтернативного мотиваційного впливу: 

– використовуйте словесну похвалу, позитивне консультування або просто кажіть солдатам “дякую”;
– дозволяйте кращим військовослужбовцям самостійно займатися фізичним тренуванням у зручний для них час;
– доручайте за честь нести під час фізичної підготовки “Guidon Bearer” (це мотиваційний військовий штандарт, який використовує рота або взвод для ідентифікації призначення їх підрозділу та належності до певного виду/роду військ);
– очолюйте і ведіть свій підрозділ за собою під час фізичної підготовки (наприклад, бігу у складі підрозділу);
– запрошуйте обраних найкращих  солдатів для “пробіжки з командиром” або на спільне фізичне тренування у спортзал;
– надавайте вихідний день (вільний час) у День народження;
– визначайте найкращий підрозділ для першочергового транспортування (пересування) з польових навчань;
– звільняйте найкращих солдатів від додаткового чергування (патрулювання) або наряду;
– надавайте можливість відвідувати вечірні курси (здобуття освіти);
– дозволяйте достроково закінчувати або першими покидати польові вправи тим, хто в них найкращі;
– розміщуйте зображення найкращого солдата/сержанта/офіцера за місяць на “Дошці визнання” в казармах (розташуваннях) за чіткими критеріями і показниками (авт. – і це в них не вважається “совком”);
– надавайте кращим військовослужбовцям рекомендації щодо кар’єрного просування раніше встановлених термінів до звання спеціаліста (капрала);
– спрямовуйте найкращих фахівців до військових шкіл;
– вручайте сертифікати або спеціальні відзнаки про досягнення в певній кваліфікації чи діяльності;
– надавайте самостійності у виконанні завдання або доручайте завдання вищого рівня складності і відповідальності (делегуйте довіру);
– спеціально доручайте бути прапороносцем “Guidon Bearer”, персональним зв’язківцем або водієм військового лідера (авт. – не плутати з ад’ютантом); 
– доручайте кращим солдатам і сержантам брати участь в плануванні заходів бойової підготовки спільно з командуванням підрозділу;
– виділяйте час кращим солдатам для освоєння іншої військово-професійної спеціальності;
– готуйте і подавайте матеріали про гідного військовослужбовця для розміщення в регіональних ЗМІ за місцем проживання його родини або ресурсах в соціальних мережах;
– організовуйте для підрозділу “пригодницькі тренінги” – “Pugel Sticks” (боротьба за допомогою палок в засобах захисту) – відео: https://www.youtube.com/watch?v=57J__Hw6fUs

 або “Rappelling” (спуск з висоти) – відео: https://www.youtube.com/watch?v=nrPxkwMp9wY

– запрошуйте найкращих солдатів і сержантів на спільний обід (прийом) в офіцерський (сержантський) клуб;
– чистіть (поліруйте) взуття своїх найкращих підлеглих (!!!);
– забезпечуйте теплий суп серед ночі під час виконання завдань в польових умовах (!!!);
– чистіть зброю, беріть участь у підготовці озброєння або техніки найкращих підлеглих;
– дозволяйте найкращим солдатам присвоювати особисті найменування озброєнню і бойовій техніці, наносити малюнки, знаки, що мають для них символічне значення;
– вручайте найкращим військовослужбовцям недорогі подарункові сертифікати мережі військових магазинів. Наприклад, “Ranger Joe’s”;
– запрошуйте найкращих військовослужбовців на вечерю зі своєю родиною до своєї домівки;
– акцентовано проявляйте турботу про безпеку своїх солдатів;
– іноді беріть на себе тягар виконання обов’язків радіозв’язківця або кулеметника на полі бою тощо.

Ось такі основні способи альтернативної мотивації особового складу військовими лідерами ЗС США. Деякі з них здаються нам ментально чужими і я уявляю “кислі” реакції на обличчях у деяких “не лідерів” нашої армії щодо практики таких методів впливу на своїх людей.

Нещодавно, я запитав одного з найкращих сучасних військових лідерів ЗСУ – командира батальйону морської піхоти майора Вадима Сухаревського як він мотивує своїх людей? Він також застосовує альтернативні способи мотивації. Ось його пряма мова:

“1. Повна відсутність “царизму”! Всі розуміють військову ієрархію, але при цьому знають що їх вислухають і почують! 

2. Чітко встановлені правила “гри” або рамки. Мій особовий склад знає за що хвалять, і за що карають! Вони знають, коли треба напружитись і коли після цього відпочити....

3. Для моїх людей важлива причетність до кращого, ідентичність (авт. – до морської піхоти). Тому мета повсякденної діяльності всього особового складу “лагідно” спрямовується у єдиному векторі! А я працюю над ідентичністю саме морського піхотинця.

4. Довіра! Я навчаю офіцерів і сержантів виправдовувати довіру особового складу, і довіряти йому. При цьому всі повинні відчувати і нести відповідальність за покладену на них довіру, особливо в бойових умовах.

5. І, звичайно, задоволення потреб. Логістика повинна працювати. І я зі своєї логістики не злажу!”

За роки війни в Українській армії накопилося безліч прикладів альтернативної позитивної мотивації особового складу видатними військовими лідерами. Лідерський потенціал у наших командирів (особливо тактичної ланки) не гірший, і навіть кращий чим в деяких арміях НАТО. Тому що ми нація ВОЇНІВ, яка бореться зі своїми споконвічними ворогами. Ось це і є головним мотивом!!! Не дивлячись на потуги політиків знівелювати лідерство “войовничої меншості”, його потенціал сьогодні зосереджено саме в армії. По суті він невичерпний. Бажано закінчити те, що було розпочато попередниками, наприклад, прийняти рішення щодо узаконення мотиваційних стягів бойових бригад і мотиваційних штандартів окремих підрозділів.

Тому реалізація мрії про стандартизацію сумісності ЗСУ з іншими арміями НАТО залежить від створення найкращих умов для розкриття потенціалу військових лідерів, зокрема можливостей альтернативної мотивації особового складу.