Лише сьогодні, у ці дні стає зрозуміло якому катастрофічному для країни сценарію запобігло керівництво ЗСУ.
Справді, згадаємо: літо 2023. Україна має кілька дюжин новітніх західних танків. Кілька десятків гаубиць та гармат. Десять нових бригад. Скільки то Хаймарсов.
Без переваги у повітрі. Без можливості придушення логістики ворога далекого рубежу. На мінні поля та масовану російську оборону.
Бачите, так? Це могло б скінчитися реальною катастрофою для України. Тієї самою де "переговори" залишалися б єдиним виходом. Союзники згнітивши демократичні принципи погодилися б: звісно, це воєнний злочинець але якщо Ви так вирішили в інтересах всезагального миру...
Як за чарівним збігом, ворог обіцяв як горітимуть Леопарді та Абрамси. Може він щоcь знав – aбo чекав?
І тут же вийшли тіньові "радники" - ті самі що "не перемагаємо" і "треба домовлятися" пам'ятаєте? - де вони сьогодні, до речі? вже відволіклися, простір уваги? - а ось і проєкт уже готовий, дивіться як ефективно попрацювали.
Бажаєте тут прямо, без алегорій? Звісно, жодних проблем. Україні було підготовлено пасток катастрофічного наступу, тотальний розгром стратегічного рівня: Іловайськ 2.0. Трагедія рівня соціуму, з неминучим наслідком домовленостей "щодо реалій що склалися". І лише професіоналізм та реалістичність вищого військового керівництва України дозволили її уникнути. Просунулися вузько: совкове керівництво привело б кожним передбачуваним кроком до самої катастрофи: все йде за планом – загалом, операція розвивається успішно – мовчання – ще мовчання – ой, що щось пішло не за планом тільки вже пізно.
Такий цікавий сценарій з альтернативної і зовсім ще недавньої історії. З мораллю, звісно.
Перемога України визначається всіма необхідними ресурсами та країною яка стоїть за нею і робить її реальністю.
Безрозсудни ризики, не забезпечени необхідними ресурсами – це не шлях до перемоги, а нерозсудливість та небезпека для країни.
Пошуки гнилих нових старих стратегій це не шлях до перемоги, а лише повторення старих кіл слабкості, дурості та болю.
Україна переможе якщо за впевненістю і силою, мотивованістю та професійною компетентністю ЗСУ встане і стоятиме вся країна. Не до першого світлофора, а до перемоги: стільки, скільки вона потребуватиме: сил, часу і, на жаль, жертв. Перемога це не "вибори", не натискання кнопки де слаже намальовано несміливим пальчиком, а тест і іспит на виживання, та вільне майбутнє поколінь. Ресурс історії може бути вичерпаний ось прямо тут, квитків на наївні помилки у Часу більше не залишилося. Робіть свій вибір і пам'ятайте про нього кожен раз та кожен день бо приймати пояснення та виправдання історія не буде.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma