Чомусь самою популярною пропозицією по монтажу сонячних панелей є така : на поверхні Місяця монтуємо панелі та…
Виступаючи непримиримим опонентом до подібних проектів, я відразу акцентую увагу на надмірній складністі такої пропозиції. Панелі потрібно вдало приземлити на поверхню Місяця. І вже там - монтувати. Тобто, доправити на Місяць : панелі, каркас для їх монтажу,бо ландшафт там нерівний, бригаду монтажників, модуль для життя бригади монтажників з функцією повного життєзабезпечення, транспортні засоби ( ну не вручну робітникам тягати ті панелі), агрегат, що перетворить електричний струм в іншу форму енергії,яку можна переправляти без дротів. Є ще ожна побутова проблемка – пилюка.Американські астронавти сильно потерпали від неї у місячному модулі. Та така проблема вирішується дуже легко.
Це все має здолати гравітацію Місяця, вдало здійснити там посадку і при цьому нічого на розтовкти.Тому,ремонтна майстерня- потрібна.
А можна не долати гравітацію Місяця при посвдці. А використати його гравітацію більш прагматично. Залишити все необхідне обладнання на орбіті Місяця.
Сонячні панелі формувати в прийнятні за розмірами частини на пуско-монтажній платформі, що перебуватиме на h = 20 км над поверхнею Землі. Потім піднявши таку панель на високу орбіту, завершити монтаж там і вже готову мега-конструкцію перемістити на орбіту Місяця. Сам процес транспортування немає жодних перешкод, бо в умовах вакууму лінійні розміри предмета – значення немають. Лише здолати гравітацію Землі та розігнати до обчисленої швидкості.
Наступним кроком буде спосіб транспортування енергії від орбіти Місяця до орбіти Землі.
Тут можливі варіанти. Оптичний та електромагнітний. Оптичнний, коли концентрований промінь долає відстань між Місяцем та Землею. Це – поганий варіант, бо вплине на баланс і гарантовано його порушить природного освітлення планети. Ми опинемося у занадто світлому середовищі і наслідки для екосистеми будуть дуже негативними.
Більш перспективний метод, той що використовується у РЛС.
Остаточне слово за експертами,що можуть дати професійну оцінку та наслідки впровадження такої технології.
Людству потрібно мати декілька транспортних магістралей на орбіту, що оптимізують логістику від виробничих потужностей на материку до найближчої транспортної магістралі.
Очевидно,що це – екватор і там буде зосереджено всі транспортні магістралі, і поруч з ними, їх спрощена модифікація, що спроектована виключно для транспортування енергії.
Неприпустимо, небезпечно та шлях до катастрофи, якщо буде спроба транспортування енергії з орбіти через атмосферу контактним методом.
Наслідки : гарантовані втрати енергії при її транспортуванні будуть розігрівати атмосферу і це більш страшніше,ніж сьогоднішні викиди до неї при спалювання викопного палива на ТЕЦ.
Транспортувати можна тільки в спосіб,що унеможливить безпосередній контакт потоку енергії з атмосферою. Повинна бути надійна ізоляційна оболонка.
І про природню оболонку атмосфери планети. Питання відновлення озонового прошарку стає суто технічним питанням.
P.S. по космосу ще такі питання : як взятии астероїд на абордаж та захист планети від них. Повітряний старт і як дати «пендюля» космічному крейсеру,щоб він впевнено мандрував по Сонячній системі. Місяць – флагман флоту для евакуації людства від Сонця, яке згасає.
Але потрібно опуститися на землю,бо є актуальна тема – автошляхи.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma