Enigma Enigma

Roman

2021-10-28 12:13:00 eye-2 3774   — comment 0

Антивакцинатори - хто це такі?

Антивакцинатори з’явилися разом з вакцинами. У 1798 році англієць Едвард Дженнер створив першу вакцину від віспи. Противникам щеплень просто не сподобалася ідея вводити людям ослаблені чи мертві збудники хвороби. Хоча це спрацювало: вони не можуть викликати зараження, а вакцина захищає від справжньої інфекції. 

Минули століття, а міф про те, що віруси чи бактерії з вакцин спричиняють хворобу, досі популярний. І якщо він виник через просте нерозуміння того, як працюють вакцини, то безліч інших фейків про щеплення роками поширювали науковці. Вони публікували сфальсифіковані дослідження, аби дискредитувати одну вакцину й запатентувати власну. Виступали з теоріями про зв’язок вакцин із низкою захворювань — але ніколи його не доводили. Розповідали про «страшні» мРНК-вакцини, хоча навіть неправильно описували цю технологію. 

Непоправної шкоди довірі до вакцинації завдав британський лікар Ендрю Вейкфілд. Це автор улюбленого міфу противників щеплень про «небезпечність» вакцин — їхній нібито зв’язок з аутизмом.

«Дослідження» Вейкфілда вийшло в 1998 році. Він розглянув усього 12 випадків аутизму й пов’язав їх із вакциною від кору, паротиту й краснухи (КПК). А у 2004 році з’ясувалося, що Вейкфілд мав фінансовий інтерес. Він хотів отримати патент на власну вакцину від кору й отримував гроші за те, що подавав позови проти компаній, які виготовляють вакцину КПК.

У 2010 році статтю Вейкфілда відкликали з наукового журналу «Lancet»: виявилося, що вона була сфальсифікована. Векфілда навіть позбавили лікарської ліцензії.

Висновки Вейкфілда спростували всі масштабні дослідження. В одному, яке тривало з 1991 по 1998 рік, порівняли понад 500 тисяч дітей (а не 12, як Вейкфілд), які отримали вакцину від КПК та ні. Дослідження довело, що вакцина від КПК не викликає аутизм. А мета-аналіз досліджень з понад мільйоном учасників (серед яких — люди з підвищеним ризиком розвитку аутизму) 2014 року довів: ні вакцини загалом, ні їхні окремі компоненти, не викликають аутизм.

Міф про аутизм від вакцин підживлювали й інші псевдодослідники, наприклад, Хелен Ратайчак. У 2011 році вона опублікувала теоретичний огляд, в якому пов’язала збільшення кількості випадків аутизму зі збільшенням кількості вакцин, які вводять у дитячому віці, зокрема КПК.

Але в статті Ратайчак розглядалися лише гіпотези. Вони не були підкріплені епідеміологічними даними чи контрольованими дослідженнями на тваринах, які мали б встановити, чи висновки Ратайчак принаймні біологічно можливі. На момент публікації статті таких даних досі не існувало.

У багатьох дописах з українського сегменту соцмереж беззастережно посилаються на західних лікарів. Їх вважають більш авторитетними, бо ті здобувають освіту та працюють у країнах з вищим рівнем освіти та медицини. Та це далеко не завжди означає, що їм можна довіряти. 

Антивакцинатори поширюють лекції нью-йоркського педіатра Лоуренса Палевського, який понад 10 років виступає з лекціями про шкоду вакцин і закликає батьків не робити дітям щеплення. І навіть під час спалаху кору у Нью-Йорку у 2019 році він продовжував стверджувати, що вакцини — це загроза для здоров’я дітей. 

До появи вакцини в 1963 році та масової вакцинації епідемії кору траплялися кожні 2-3 роки і щорічно спричиняли 2,6 млн смертей. Згідно з даними ВООЗ, імунізація скоротила глобальну смертність від кору на 73% за 2000-2018 роки. Спеціального лікування від кору не існує, є можливість лише запобігти зараженню — щепитися.

Одна з ключових тез Палевського — ніби компоненти вакцин викликають аутизм, бо можуть потрапляти в мозок дитини. Жодне наукове дослідження цього не довело. Більше того, потрапляння до мозку медичних препаратів унеможливлює гематоенцефалічний бар’єр — перепона між кровоносними судинами мозку та компонентами, що утворюють мозкову тканину. І науковці тільки вивчають спосіб, як його долати, бо це дасть змогу боротися з невиліковними хворобами. 

COVID-19: нові вакцини — нові фейки 

Деякі «фахівці», які не були залучені до розробки мРНК-вакцин від COVID-19, поширюють не лише бездоказові, а й відверто антинаукові твердження про нову технологію. Прибічник нетрадиційної медицини, колишній лікар Ендрю Кауфман, який називає себе «фахівцем з природного зцілення», активно просував міф, ніби вакцини від COVID-19 змінюватимуть ДНК людини. 

Це неможливо: мРНК з вакцин ніколи не потрапляє в ядро клітини, де міститься наша ДНК. Тому РНК-вакцина не може змінити нашу ДНК. Вакцина стимулює вироблення антитіл та Т-лімфоцитів, які запобігатимуть зараженню вірусом або вбиватимуть будь-які інфіковані клітини, щоб зменшити тяжкість захворювання.

Вчена-генетик з Ірландії Долорес Кехілл, яку за антинаукові заяви навіть попросили покинути науковий комітет ЄС, запевняла, що мРНК-вакцина змушуватиме імунну систему атакувати власний організм. Це неправда: мРНК-вакцина вчить імунну ситему виробляти антитіла саме до коронавірусу. Детальне спростування цього фейку читайте тут

Відома активістка руху проти щеплень Джуді Міковіц заявляла, ніби вакцина може викликати розсіяний склероз, хворобу Лу-Геріга та хворобу Альцгеймера. Це твердження безпідставне: про випадки розвитку цих хвороб після щеплення мРНК-вакцинами взагалі не повідомлялося.

Крім цього, Міковіц — прихильниця конспірологічних теорій про коронавірус. Її фільм «Пландемія», у якому вона намагалася довести, що коронавірус — це змова еліт заради світового панування, видалили з Facebook та YouTube через дезінформацію. Міковіц не здалася та випустила другу частину «Пландемії», де розказала про бажання Білла Гейтса та Рокфеллерів контролювати населення планети. 

Хто вигадав абортовані ембріони у вакцинах

З ім’ям псевдодослідниці Терези Дейшер пов’язаний інший популярний міф — ніби у вакцини додають абортовані людські ембріони. У 2019 Дейшер написала відкритий лист, у якому пов’язала захворювання на аутизм з використанням у вакцинах ДНК абортованих ембріонів. Детально цей фейк VoxCheck уже спростовував тут

Цей текст не пройшов наукового рецензування до публікації — його не перевіряли незалежні науковці. Згодом вчені помітили численні порушення в методології та повну відсутність доказової бази. А ще Дейшер посилалася на такі ж нерецензовані дослідження та цитувала сама себе. 

Але міф про абортованих дітей став віральним у соціальних мережах. Цей фейк поширювали з емоційними коментарями та шокуючими зображеннями, часто зовсім нерелевантними. Наприклад, світлини, на яких нібито для виготовлення вакцин миють трупи немовлят (насправді виявилося, що на них в’єтнамський волонтер готував дітей до поховання). 

До чутливої теми дітей та абортів антивакцинатори приписали ще й начебто шкоду для здоров’я. Ніби у вакцинах присутня чужорідна ДНК та хромосоми «нездорового геному», що спричиняють різні види раку. Так зване «дослідження» про це поширила італійська антивакцинаторська організація «Corvelva». Проте їхня доповідь не описувала хід дослідження — і її не опублікувало жоден авторитетний медичний журнал. Автори навіть не пояснили, як дійшли висновку, що «гени з вакцини» походять від ракових клітин.

Міфи навколо цієї теми поширювала й церква, в Україні переважно католицька. Наприклад, портал «Католицький оглядач» писав про те, що ненароджені діти, клітини яких використали для розробки вакцин, на момент отримання цих клітин були живими. Фейк про абортованих дітей у вакцинах поширював і доцент кафедри філософії Українського Католицького університету Петро Гусак. 

Вакцини пов’язують з епідеміями — але без жодних доказів

Деякі псевдодослідники роками пов’язували вакцинацію з епідеміями хвороб, хоча зв’язку доведено не було. Наприклад, в аргументах про нібито шкоду щеплень українські антивакцинатори посилалися на американського імунолога Джона Барта Классена. Він роками випускав так звані «дослідження» про зв’язок вакцин із діабетом. І аргументував це тим, що нібито виявив кореляцію між рівнем вакцинації та хворих на діабет. Проте більше тисячі досліджень побічних ефектів вакцинації цю теорію спростували.

Згодом Классен неодноразово робив неправдиві заяви про вакцини від COVID-19, ніби вони спричиняють хвороби Альцгеймера та Лу Геріга. В український сегмент Facebook також проник фейк Классена про те, що вакцина Pfizer викликає нейродегенеративні хвороби. 

Як перевіряти наукові дослідження?

Перш за все треба звернути увагу, чи дослідження рецензоване. Тобто чи незалежні експерти перевіряли методологію та висновки дослідження, аби виявити в ньому похибки чи фальсифікації.

Щоб поділитися з науковою спільнотою потенційно корисними чи важливими результатами, дослідники публікують препринти — роботи, які ще не пройшли рецензування. Якщо ми посилаємося на препринти, то обов’язково необхідно вказувати, що його висновки — лише попередні припущення, які ще належить довести. Оскільки згодом при рецензуванні може виявитися, що дані в дослідженні неперевірені або вся методологія була хибною. 

Також треба перевіряти джерело публікації — наукове видання, де вийшло дослідження, або сайти з препринтами (до них, зокрема, належать bioRxivmedRxiv та інші). Так звані «дослідження», які виходять лише на чиїхось персональних сайтах чи як пресрелізи без будь-яких даних, не можна вважати показовими. 

Важливо зважати на авторів дослідження, наприклад, чи відповідає їхній фах темі роботи. Якщо дослідження здається підозрілим, можна знайти інформацію про діяльність автора або його попередні роботи. Можливо, він не вперше публікує сфальсифіковані дані. 

Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma