Переосмислення чи руйнування...
Згадався один випадок в Одесі, який, на мій погляд, трохи алегорично ілюструє проблему... Бабцю якось залишили з онукою. Онука звісно була маленька, десь п'яти рочків, а бабця звісно старенька та й ще зовсім глуха. Вони добре лагодили, бо бабуся не заважала дитині гратися та давала смаколики. Добра та глуха бабуся ще й залишила свій тендітний вигляд в минулому сторіччі та далеко перевершила середньовічних моделей у кілька разів. Сталося таке, що вбиральня в бабусиної квартирі, скажемо так, не враховувала ці зміни, але людина з життєвим досвідом і коли є потреба завжди знайде гарне рішення. Тому бабуся протискувалася до вбиральні зворотньою стороною свого "набутого досвіду", бо двері чомусь заважали зробити це інакше. І так, цього разу вона теж альтернативно просувалася у простір по звичній справі знявши все те, що могло заважати. Просування якось пішло не так, як завжди, ... бо щось сильно вкусило бабцю за дупу. Бабця вистрибнула з практично зайнятого простору вбиральні рятуючись від "хижака", що напав на її набутий "досвід". Переляк та реакцію маленької дитини, що гучно проголошувала про свою присутність позаду можна зрозуміти. Цього разу зустріч двох поколінь була взаємовикючною та руйнівною. Бабця не померла, але заробила інфаркт. Онука набула новий досвід спілкування з глухою бабусею, який буде нести усе своє життя.
✅Що це було - компроміс сили чи сила компромісу? Чи завжди можна поставити крапку в питаннях, де є дві протилежні думки або ставлення до подій в умовах небезпеки? На перший погляд здається що можна, бо є такі інструменти: мудрість, час, спілкування, сила та любов...
🤔А що робити, якщо спроба узагальнення проблеми - шкодить? Спроба вирішення конкретного питання викликає галас, бо мудрість перетинаються з силою, вимикаючи любов та можливість подальшого спілкування... Чи можливий компроміс у питаннях, де для нового покоління, це забезпечення безпеки та свого подальшого існування, для інших це бажання залишити звичну бульбашку свого вже набутого простору!? І це не лише тема: мови, перейменувань, пам'яток, історії, як атрибутів, а ще уявлення свого місця у суспільному сучасному та майбутньому просторі.
👉Відчуття, що сліпий не бачить глухого, глухий не чує сліпого залишається. Іноді здається, що замість перебудови вбиральні ми хочемо її знести або бабцю поховати.👇
🌿Може цей випадок в Одесі, який трохи алегорично ілюструє проблему викличе роздуми!? Мабуть щось з дверима у вбиральню треба зробити, бо глуха бабуся не зможе почути онуку, а онука вже має зуби!
З повагою,
Сергій Сарафанюк
#СергійСарафанюк #Одеса #деколонізація #переосмисленння #новареальність #діалогпоколінь
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma