Колись, кілька років тому, мої малі розповіли мені прикольний, як на їх погляд, жарт. Справа була в поході, в горах. Після довгого переходу всі були перемучені і призначений черговий із завданням не впорався, воду не загрів і не помив посуд після вечері. А на зауваження про бардак, який він допустив, відповів: «Бандера прийде – порядок наведе!»
І всім, типу, стало дуже смішно. А я малим популярно пояснив, яким чином Бандера би навів порядок в разі невиконання правил розпорядку і прямого наказу. Замислились… Не дуже захотіли, щоби наведення «бандерівського» порядку починалося з них.
Ті, хто зараз говорить про бажаність приходу в Україні до влади «Піночета», не дуже собі уявляють, що скорим і не завжди праведним судом судити можуть не вони. А їх…
Тут, в «Енігмі», поважаний мною автор Alex Noyt написав, як кандидат Каплін відстоював програму Гітлера, бо не бачив власної. А мені у свій час довелося перечитати «Майн кампф», програмну книгу Адольфа Алоїзича… І не тому, що я дуже поділяв його погляди. А тому, що колись захопився книжками Суворова-Різуна, а там зазначалося: комуністи критикують Гітлера, а самі його не читали… В інтернеті зараз усе доступно, і я вирішив не бути комунякою…
Прочитане мене вразило! Бо «Штірліц ще ніколи так не був близький до провалу, як нині, в бункері фюрера у своїй папасі і з ППШ…» Виявляється, Німеччина 20-х років ХХ ст., в дикій депресії після програної Великої війни, була надзвичайно подібна до України зразка початку 2000-х. Засилля олігархів та засобів масової інформації, що розкладають свідомість, зневага до армії, переслідування патріотів, поширення чужоземних ідей (комунізму)… Перелічувати можна довго. Пропонувалися і рецепти виходу з ями. Досить пристойні.
Я зробив із прочитаного два висновки. Перший – мало що ти кажеш і пишеш, будучи в опозиції, гнаний і голодний. І «зовсім єнча пара кальош» – що ти будеш робити, владу взявши…
І другий. Україна чекає на фюрера. Поскільки у наших північно-східних сусідів був такий же бардак, а вони завжди були на крок вперед – то таки дочекалися. Путіна, ясна річ. А далі від них уже нічого не залежало, бо кожен фюрер має пройти свій фюрерський шлях до кінця…
А Україна ще чекає…
Не дай Бог, дочекається…
Тепер про Бандеру.
У часи, коли навколо вовки, телятком бути якось не випадало. Тому я допускаю тодішню потрібність «бандерівських» порядків. Але зараз навіть націоналісти усвідомлюють, що лад треба наводити без крові і репресій. Але – лад наводити, а не під видимістю наведення влаштовувати вирішення особистих питань. А то один олігарх, маскуючись під національні інтереси, "обезжирив" іншого олігарха, почасти, аби приписати собі його успіхи при захисті держави від зовнішнього ворога. Та не став добивати. Це вже сто раз проходили – недобитий спільник стає гірше ворога. Зараз ми в прямому ефірі бачимо удар у відповідь – «Голобородька».
І, можливо, це якраз той фюрер, якого Україна так зачекалася…
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma