Багатьом з нас випадало бачити стародавні зображення чаклунів, магів – одним словом, алхіміків, як «культурно» називала їх наука. Ставлення до них як до шарлатанів чи шахраїв переважало в суспільстві, принаймні їхнє вічне бажання перетворити метал на золото - точно виказувала нібито превалювання в їхній філософії корисних мотивів. Утім, чи так це було насправді?
Щоби вкотре не плодити химерні фантазії, варто представити «Алхімію без упереджень» Андрія Зіменковського - заслуженого діяча науки і техніки України, доктора медичних наук, професора, завідувача кафедри менеджменту в охороні здоров’я, фармакотерапії і клінічної фармації. Над цієї книжкою автор працював близько шести років, представивши нашій увазі грандіозне, цікавезне і захоплююче дослідження на стику кількох наук: історії медицини та фармації, філософії та теології, яке прагне переосмислити шаблонне ставлення до алхімії як суміші містицизму, езотерики, а іноді й вищезгаданого банального шарлатанства.
Таким чином, «Алхімія без упереджень» Андрія Зіменковського акцентує нашу увагу на тому, що алхіміки – це реальні, нерідко відомі та обдаровані й важливі для суспільства люди, переважно універсальні – науковці, лікарі, фармацевти, хіміки. Якщо зважимо, що алхімія розвивалася як наука більше 1300 років, то це в принципі не могло бути просто забавою чи примхою ентузіастів. Варто нагадати, що алхімією займались чи не найкращі уми того часу - Ньютон, Альберт Великий, Фома Аквінський тощо, і це свідчить про те, що все було більш ніж серйозно. Також у своєму дослідженні автор згадує про зацікавлення алхімією таких достойників, як філософ Рене Декарт, художник Альбрехт Дюрер, композитор Клод Дебюссі, письменник Артур Конан Дойл.
І що дуже важливо – справжні алхіміки, як дізнаємося з цієї книжки, були глибоко релігійними людьми. І нехай Церква спочатку заборонила, але згодом таки реабілітувала алхімію, тож відступу від Бога немає, якщо ми говоримо про ту частину алхімії, де працювали не шахраї. Навпаки - основні, справжні відкриття були під контролем саме Церкви.
Більше того, автор «Алхімії без упереджень» переконує, що вищезгадане видобування золота – це був лише проміжний етап Великого Діяння – так званої трансмутації. Швидше за все, той самий Філософський Камінь, який шукали і винаходили відомі алхіміки, був каталізатором чогось значно важливішого – ключем до Вічності, до досконалості Людини, до всеохоплюючих та всепоглинаючих Знань про Всесвіт.
Не дивно, що пильну увагу автор книжки приділяє зокрема таємним товариствам, пов’язаним з таємним знанням, а відтак, – у першу чергу, з алхімією – серед яких зокрема розенкрейцери, тамплієри, ессеї, суфії, масони, піфагорійці, катари, друїди тощо, які зберігали згадані Знання.
«Перш за все, слід зазначити, що таємним товариством називається будь-яка організація, членство в якій або діяльність якої здійснюється в таємниці, тобто приховано від сторонніх, - нагадує автор. - На межі 19 і 20 ст. в Європі з’являється ціла низка нових таємних товариств і, разом із тим, набувають таємного і прихованого характеру організації, що вже раніше існували, проте ніколи таємними не були (єзуїти, Опус Деї тощо). Із наявних свідчень очевидним є те, що сучасна людина лише зараз відновлює знання, втрачені тисячоліття тому. Виявилось, що розірвані частини доісторичних знань «вижили» в різноманітних езотеричних формах таємних товариств. Ці малозрозумілі групи зберегли не лише такі релігійні поняття, як реінкарнація, чи переселення Душі, але й сучасні знання в архітектурі, будівництві, астрономії, агрономії, історії, в різноманітних технологіях, медицині тощо. Коли відкриваються певні секрети таємних товариств, з’являються факти, які зразу і не помітиш, тож змінюється історія. За деякими авторами, сам факт таємничості таємних товариств, спонукає істориків уникати цієї теми».
Тож наразі маємо можливість, не уникаючи будь-яких заборонених тем, дізнатися всю правду про давнє, таємне і загадкове.
Андрій Зіменковський. Алхімія без упереджень. – Л.: Кварт, 2022
Ілюстрація - Raceanu Mihai Adrian
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma