#БіляДупи
Біля дупи є багато органів, які поруч із нею непогано почуваються.
Таке відчуття, що ця фраза саме про політику і владу.
Депутатам Верховної ради можна нескінченно "воювати" з казіно, кредитними шахраями, піаритися на руйнуванні пам'ятників чи їх будівництві, ЛГБТ, канабісі, дозволом на зброю, тролінгу окремих міністрів чи посадовців, але це лише краплина тих викликів, що є перед нами зараз, крім нашої перемоги над ворогом. Так можна прогавити головне і програти ще років двадцять в цю нескінченну гру. І та гра і там вона де треба зараз? Бо зусилля та час, який витрачено на це не повернути. А той, хто піариться перед загалом на цих темах, ще й отримує гідні кошти за наш з вами рахунок.
А чи це головні виклики, щоб стати сталою демократичною державою європейського рівня, з економікою адаптованою під післявоєнну доктрину. Це ще в країні, де ментально ще переважає авторитарна складова управління, яка лише посилюється під час війни. Повна залежність від країн донорів (інший рівень розподілу фінансових потоків) не дає шансів реальним демократичним та політичним процесам. Грантові тимчасові проекти і грантові організації за кошти західних донорів, я би не враховував від слова взагалі. А якщо згадати мінімум сорок відсотків економіки в тіні, недовіру (якщо м'яко) до судів, прокуратури, поліції, ДБР (неповний перелік)? А ще відсутність реальних профспілок та не бізнес-проектів, а реальних політичних партій. Тому багато позитивних тем, що обговорюються зараз не сприймаються, сприймаються лише гасла.
Інші зараз виклики.
Те що робиться не вирішує попередні питання без яких все інше стає нецікавим, ще й тиражуючи нові закони і постанови, лише корегуючи стару систему.
Слабкість та безпорадність влади стає очевидною, як і раніше, бо вирішальні виклики залишаються недоторканими. Це ще більше підштовхує до радикальних дій знизу та авторитарних інструментів управління зверху. Грантові програми USAID та інших донорів, це дуже добре, особливо для тих, хто їх пише. Але, як довів досвід, ні корупцію, ні масове розкрадання гуманітарки та іншої допомоги це не зупинило і не зупинить. Це лише додаткові інструменти, що не змінюють діючої системи під "нуль" та не вирішують нові виклики, що постають зараз.
Питання, яке теж вже на часі. Де будуть працювати, хто і за який кошт буде утримувати тих скалічених фізично і психологічно, що повернеться з першої лінії фронту? Та і тих, хто залишилися здоровими і міцними та отримували достойне грошове, майнове забезпечення та їжу у збройних силах, бо роботи не вистачить для всіх!? Питання професійної армії вже на часі, бо є ті спроможні не за погонами і посадами, а за реальним військовим досвідом. Бо після війни залишаться на посадах ті, хто використовуючи своє службове становище у Нацгвардії, ЗСУ бували на передку тільки за документами. Без системних суттевих змін гідні та спроможні чоловіки втечуть до мільйонів нашіх жінок, що зараз закордоном і змогли там адаптуватися. ☹️
Цим цікавим питанням "хайпанув" у неділю на фейсбуці Vadym Denysenko. Пост пізніше видалив. Він вирішив підняти лише одне важливе демографічне питання і отримав не аргументи у відповідь, а хейт. Денисенко написав правду і реальний вихід. Так, цей вихід не може подобатись нікому, як і війна, як і ті проблеми, що вона несе зараз і потім: економічні, демографічні, політичні, соціальні. Ці виклики будуть не меншими ніж війна, а вирішувати треба нам самим. Саме таки важкі питання и треба обговорювати зараз. Потім буде запізно.
В нас одночасно існує "дві країни', одна воює, інша живе лише очікуваннями, що ось ще трохи і все буде, як було. Друга міцна, більш велика та впевнена, бо бачить усе під іншим кутом.
З повагою,
Сергій Сарафанюк
#Політика #СергійСарафанюк #СергейСарафанюк #Одеса
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma