…Іноді направду дивуєшся, а що ж такого "українського" їли наші предки? Невже це картопля, гречка чи огірки? Навряд чи, якщо вже до правди.
Що вже казати про різноманітні небачені речі, про які мова у дослідженні Олексія Коваленка "Звичайна екзотика. Історія рослин, які ми їмо". Хоч іноді їх так само вважають "українськими", бо це, мовляв, наближає нас до Европи, з якої вони завезені. Насправді, як переконує автор, абсолютна більшість рослин, які оточують нас на городах і в садках, - це чужинці, до яких ми звикли, яких полюбили та вважаємо своїми. Така сама ситуація коїться і в наших холодильниках.
"Екзотика - дуже суб’єктивна штука, - нагадує автор. - Одного разу мені довелося побувати на території з модним ландшафтним озелененням, яка гордо іменувалася "Українське село". Це була вкрай цікава композиція, особливо примітна тим, що в ній не було використано жодної рослини з природної флори України. Звісно, під ногами зростали спориш і тонконіг, але вони явно вписалися в цей ландшафт самостійно. Тин тут обвивали пагони кручених паничів пурпурових, які причвалали до нас із Центральної Америки, рідку гомеопатичну тінь створювали деревцята північноамериканського оцтового дерева, біля хати-мазанки зростали квітки з поетичною назвою рожа рожева. а на квітниках бундючилися чорнобривці розлогі, які в нас нагадують про затишок батьківської хати, а в Мексиці відомі під назвою "квітка смерті" й використовуються в ритуалах Дня мертвих. Не приховуватиму: разом усі ці рослини-зайди формували образ українського села, але, як і на зображеннях, що згенерувала нейромережа, тут краще не розглядати деталі, бо бульки магії луснуть".
З цього приводу, до речі, згадується одним-одна «Рецепта» з «Поsтебні» автора сих рядків:
наша фауна – каїн і абель
ну трапляється ще кажан
решта ж оси сови і жаби
хвильових немає
а жаль
чайових у нас теж не густо
наша фльора вся на столі:
огірки і кисла капуста
ну які вже тут чайові
сон-трава і євшан-отрута
матіола за клунею ось
дуже добра
вставляє круто
хоч самому не довелось
ми з ботанік і біолоґій
спорудили насправді рай
хочеш їдь із цього барлогу
хочеш їж і далі вмирай
Хай там як, але саме у такий спосіб нова книжка відомого ботаніка знайомить нас зі світом через фрукти та овочі: від анісу, інжиру й дині до базиліку, ківі та лічі, від Середземноморʼя й Китаю до Австралії, Аргентини та Канади.
Олексій Коваленко. Звичайна екзотика. Історія рослин, які ми їмо. – К.: Віхола, 2024
Фото: Кадр з фільму «9 ½ тижнів»
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma