Нова влада останнім часом чомусь стала приділяти увагу журналістам, хоча ще може місяць тому голова президентського Офісу пан Богдан заявляв, що zелені будуть спілкуватися із суспільством без посередників.
Тобто, без «журиків» та ЗМІ.
Бо вони цю комунікацію можуть зробити самі і досвід в цьому у «zелених чоловичків» є й та ще й який.
Але не так сталося, як гадалося. І чомусь нова влада швиденько створила якусь медійну раду, як за часів януковища, а потім вкинула в інформпростір пропозицію про запровадження єдиної прес-карти для медійників. Начебто, що в цьому поганого? Ні, тільки самий позитив.
Тепер численні «журики» будуть відвідувати офіційні заходи не за редакційними посвідченнями, до яких нова влада не має віри, а за єдиним стандартом – прескартою (тут я вже заплутався у нових правилах мови – потрібно чи ні «тире» між словами? Самі визначитеся, панове).
Проте, як тепер бути із заявою про те, що в журналістах нова влада не має більше потреби? До того ж, головою парламентського комітету з питань свободи слова та комунікацією із ЗМІ з легкої руки «слуг народу» став одіозний пан Нестор Шуфрич, який у ВР є представником п’ятої кремлівської колони на чолі із путінським кумом Медведчуком.
Майже з цього приводу вчора в Дніпрі відбулася ціла дискусія, яка мала назву «Блог-пост у великому місті» за участю медійників та різноманітних блогерів, що дописують у Фейсбуці, інстаграмі та бешкетують в Ютюбі.
Спеціальним гостем цього спілкування був відомий автор НЛП-проекту, бізнес та політик-коуч, ветеран в’єтнамської війни Френк П’юселік.
І що ми почули? Подискутували про роль медійників в розбудові потужного суспільства. І виявилося, що американець Френк П'юселік виявився більшим патріотом України аніж деякі українці!
Він емоційно переконував присутніх на заході медійників, що саме вони мають надихати суспільство йти з вірою та надією вперед до світлого майбутнього нашої країни. Годі годувати народ негативом, який тільки заважає руху вперед та поширювати "зраду". І це казав американець, який провів купу тренингів для ветеранів 11 війн, чи збройних конфликтів, якщо такий термін більш до вподоби.
75-річний дядько знав, про що казав. Він певний час мешкав у Росії – в Москві та Петербурзі. Потім переїхав до Одеси і наразі допомагає Україні чим може. Зокрема він проводить із своєю командою тренінги по ресоціалізації ветеранів АТО/ООС, аби повернути в нормальне життя тих, хто ще вчора захищав Україну із зброєю в руках.
Проте, я трохи відволікся. Повернемося до жірналістики.
Думки в цьому «Блог-пості» щодо ролі ЗМІ в нашому суспільстві розділилися.
На моє глибоке переконання українська журналістика шкутильгає на обидві ноги. Вона залежить від забаганок власників. А власники медіа хочуть тільки прибутків та намагаються конвертувати своє медіа у владу.
Винятки, звісно, мають місце, але їх не так вже й багато. Якщо організм суспільства хворий, то в ньому не може бути здорового органу, яке має назву "журналістика". А українське суспільство таки хворе. Чи зможе воно самовилікуватися - це питання до всіх нас.
Я трохи оптиміст, тому вірю, що ми зможемо змінити ситуацію на краще. Але таких оптимістів чомусь стає все менше та менше... І американець Френк П’юселік, який тимчасово мешкає в Україні,- один з них.
Для підготовки матеріалу автор дякує "Команді Дніпра" та особисто Юрію Сімонову.
Для п
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma