Блукає містом. Втратив радість. Точніше, він ніколи і її не знав . Зустрів він жінку ідеальну, але далеко сам не ідеал.
Блукає містом, та не сам. З ним поруч ходять хмурість і вагання. Зустрів жінку, при зустрічі з якою він завжди посміхався.
Блукає містом. Та вже без гордої ходи. Він закохався в ту, яка сильніша духом, а це страшніше, ніж зірватись зі скали. Бо до такої треба ще дотягнутись.
Блукає містом і вона . Уся радісна, така щаслива. У неї в шрамах вся душа, зодягнута в красиве тіло.
Блукає містом сонячної днини. Іде назустріч людям і вітрам. Сьогодні можна вже не бігти, а пройтися. Не треба підганяти час.
Блукає містом. Зелене листя жовкне на деревах. Зустріла чоловіка з великим сумом у очах. Ну як йому не посміхнутись? Цей сум може нагнати ще грозу. Е, ні, вона не дасть йому цю осінь дощами зіпсувати.
- Мужчина, можна, я запрошу вас на чай?..