Світлина "Новинарні".
Українські військові лідери в боях з руZькими загарбниками стикаються з непростими дилемами, розв’язати які можна лише з позиції «золотої» середини. Найскладніша з них стосується організації ефективної взаємодії зі своїми людьми в бойових умовах.
Сутність найголовнішої дилеми військового лідера тактичного рівня управління на війні полягає в тому, що він повинний піклуватися про своїх бійців більше, ніж про будь-кого в цьому світі і водночас приймати правильні рішення, щоб ефективно виконувати бойові завдання та накази, які небезпечні для життя його підлеглих. Командири повсякчасно переживають надлюдську внутрішню моральну та психологічну боротьбу. Це найскладніший виклик, який постає перед кожним і однозначної відповіді як його подолати немає й не може бути.
Офіцери та сержанти в бойовій обстановці стикаються з деякими крайнощами:
Як їх уникнути і досягти балансу?
Джоко Віллінк та Лейф Бабін у книзі «Дихотомія лідерства: як знайти баланс і впоратися з викликами» (St. Martin’s Press, 2018) надають 5 основних пропозицій:
1. Дієве військове лідерство ґрунтується на таких принципах: забезпечення прикриття та просування; простота; визначення пріоритетів у досягненні мети; децентралізація командування.
2. Будь-яка характеристика лідерства може набути гіперболізованої форми. Знаходження балансу між крайнощами, несумісними, на перший погляд, властивостями – найскладніший виклик, з якими стикаються військові лідери.
3. Часто бажаючи свідомо відійти від мікроменеджменту, офіцери і сержанти все одно продовжують контролювати все, власноруч вбиваючи у підлеглих ініціативність.
4. Один із проявів дихотомії (роздвоєності) лідерства є авторитарність. Щоб знайти баланс військові лідери повинні вкрай виважено оцінити, коли й де не може бути жодних компромісів щодо стандартів і правил, а коли припустимі послаблення.
5. Здатність військового лідера відійти на другий план і на якійсь час стати послідовником – це найважливіша умова досягнення успіху в бою.
Ось приклади успішного оволодіння дихотомією військового лідерства, що вимагає розуміння, коли директивно управляти, а коли делегувати свої повноваження; коли агресивно маневрувати, а коли робити паузу та дозволяти речам розвиватися своїм шляхом; коли відокремитися та дозволити своїй боєздатній команді діяти ініціативно, а коли заглибитись у деталі:
Майор Сак Олександр Олександрович – командир механізованого батальйону, вступив у бій із батальйонною тактичною групою ворога і переміг завдяки раціональному підходу до ведення бою і нестандартній тактиці.
Капітан Силівакін Ростислав Олександрович – командир механізованого батальйону, який успішно боровся з переважаючими силами противника, звільняючи українські міста і села на Сумщині.
Лейтенант Лозовий Ігор Сергійович. Діючи у складі групи, зупинив колону ворожої техніки у кількості близько 150 одиниць, яка рухалась у напрямку траси «Житомир – Київ». Знищено.
Лейтенант Потуремець Віталій Вікторович. У бою проявив зразкову мужність та холоднокровність, знищуючи колону техніки противника поблизу міста Київ. Був поранений.
Кожному українському командиру підрозділу доводиться балансувати на найтоншій грані. Прояв лідерства вимагає від нього знаходження рівноваги між властивостями, що здаються несумісними, між крайнощами. Вже визнання даного факту є одним з найдієвіших інструментів ефективної взаємодії зі своїми людьми. Розуміючи це, він з легкістю зможе знаходити точку рівноваги та вести за собою підлеглих на основі довіри і поваги.
#Місія_насамперед_люди_завжди
Громадська організація «Український центр військового лідерства»
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma