Enigma Enigma

Alex Tkach

2019-09-27 18:51:51 eye-2 411   — comment 2

Брешіть із нами! Брешіть замість нас! Частина 2

(Початок у Частині 1)

Отже, я поспішив до інституту.  ГІП відвів мене до начальника сектору, який розробляв цей проєкт і який проґавив приямок під ліфт у своїх кресленнях.  На відміну від ГІПа (головного інженера проєктів – не забули?), який в Україні цілком виглядав би як свій, начальник сектору був низькорослим рудим кацапом з маленькими глибоко посадженими злобними очицями. Він зустрів мене вороже з перших слів. Очевидно, хтось із його начальства провів з ним бесіду на ту ж тему, що й мій директор зі мною, а саме: до тебе прийде хохол із заводу ГШО з України, так ти не дозволяй йому патякати про наші помилки. І почалася цікава розмова:

– А! Це ви! Ми так і не зрозуміли, що ви від нас хочете.

– Ми б хотіли, щоб ви скоригували свої креслення у зв'язку з новими нашими непередбаченими обставинами, – збрехав я, виконуючи наказ свого директора.

На обличчі кацапа розплилася задоволена садистська посмішка:

– І що ж це за обставини? – запитав він з цікавістю. Йому було цікаво, як я буду брехати в деталях.

 Мені й самому було цікаво, що я вигадаю. Я сподівався, що самолюбство кацапа вже задоволене моєю попередньою фразою, й розмова тепер перейде в практичну площину, тож не втримався і продовжив глузливо:

– Власне обставина одна,  як виявилося, для ліфта потрібен приямок у фундаменті.

Кацап аж почервонів від образи:

– Що ви хочете цим сказати? Ви придбали ліфт, що не відповідає проєкту?

– Так-так. Ми придбали ліфт, який потребує приямку, – схаменувся я, згадавши директора.

Але ж всі ліфти потребують приямку – от у чому сіль! Кацап набундючився, проте відчувалося, що він розгубився. Ну, справді, я жодного разу не вимовив ані слова "помилка", ані його синонімів. Причепитися, начебто, й ні до чого, але ... Але ж він розумів, що я з нього глузую. Врешті-решт, кацап розсудливо вирішив, що вступну частину краще згорнути, й ми перейшли безпосередньо до справи. Я запропонував йому готовий ескіз правок, що необхідно внести в креслення.

– Ні! – Заперечив кацап. Ідіть до Клавдії Іванівни – це наш конструктор, яка розробляла ваш проєкт, – і нехай вона при вас виправить.

Клавдія Іванівна, як з'ясувалося, була тією самою мавпою, яка відповідала на наші факси. Вона теж не погодилася скористатися моїм ескізом. Ще б пак! Я їй вже двічі висилав ескізи. Результат ви, напевне, знаєте з першої частини цього оповідання. Довелося мені в прямому значенні московитського слова "руководіть". Тобто водити її руками, пояснюючи звідки й куди треба провести черговий відрізок лінії. За такою дивною роботою Клавдія Іванівна час від часу дратувалася, коли я казав щось подібне до "почекайте, цю лінію не сюди, а сюди". 

– Ви самі не знаєте, чого хочете! – обурювалася вона, напевне, наслідуючи начальника сектору.

Але всяка неприємна праця має принаймні одну позитивну якість – рано чи пізно вона добігає кінця. Отож, в кінці робочого дня я виходив з інституту з новими виправленими кресленнями в портфелі.

Читайте далі Частину 3.


Зміст

Частина 1. Передмова. Де Макар телят не пас. Погоня

Частина 2. Ні слова про помилку!

Частина 3. Вино з доставкою додому. Грабунок на великій дорозі. Післямова

Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma