Існують речі, які з часом стають не лише літературним документом і пам’ятником трагедії, але й фактичним свідоцтвом під час майбутніх судових процесів.
Так само ця унікальна книжка – перша з друкованих свідоцтв про страшну бучанську трагедію. Зокрема "Бучанський щоденник. Нотатки з підвалу" Сергія Куліди (Вінниця: Моя Вінничина) – про перебування редактора "Літературної України" з родиною в окупованій Бучі під час сьогоднішньої російсько-української війни, виживання в жахливих умовах, зміну реальності і звикання до її "нових" ознак: трупів на вулицях, вибухів російських снарядів, відсутності їжі, води, зв’язку.
У щоденникових записах вражає стійкість автора під час окупації, його жертовність і професіоналізм як письменника. "Вирішив, що буду вести цей щоденник, допоки Бучу не звільнять, - нотує він. - Я вірю, що ми – обов’язково!!! – переможемо. Що ця нацистська гнида, цей вилупок із "комплексом Наполеона", цей байстрюк, який сидить у Кремлі, здохне. А ще краще, щоб Пуйло опинився на лаві засуджених в умовному "Нюрнберзі". Разом із своїми поплічниками-вбивцями. Так і буде! God bless Ukraine".
І справді, ця хроніка подій, які відбувалися в межах авторової бучанської багатоповерхівки на бульварі Богдана Хмельницького (квартира, підвал і довкола), стануть не лише літературним документом і пам’ятником трагедії, але й фактичним свідоцтвом під час майбутніх судових процесів.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma