Існує така історична байка.
Колись під час Другої світової війни Вінстон Черчилль приймав бюджет у канцлера казначейства сера Джона Андерсона та й спитав його:
-Чому в нас тут немає видатків на культуру?
- Так війна ж, країна воює, - відповів той.
- Якщо на культуру немає в країні видатків, то навіщо ми воюємо? - відповів йому Черчилль.
Видатки в Проекті Бюджету 2020 на силові структури я аналізувала тут.
А що ж наші слуги народу пропонують українцям у сфері культурного розвитку та розбудови нації?
Пропонується скорочення видатків на розвиток більшості програм, що знаходяться у підпорядкуванні новоствореного міністерства молоді, спорту та культури. Враховуючи жалюгідний фінансовий стан наших об'єктів культури, це буде означати їх вмирання. Навіщо популяризувати українську культуру у світі, боротись за свою культурну спадщину, розвивати національні творчі спілки та культурно просвітницькі центри? Це у цивілізованому світі добрим тоном вважається відшукування в себе українського коріння (як це робила Міла Йовович), відновлення історичної справедливості, повернення із забуття української історії разом з тими емігрантами з Канади, США, Австралії, що дожили до сьогодення і через власні історії мали можливість донести правду про страшні часи української нації.
А в Україні зараз інша мода, адже у нас є 95 квартал. Вони пропонують п'янке весілля, та забуття. Прості рішення, коли за доносом можна отримати 10% винагороди. Коли ти жодного дня не був на війні, але від остраху, що тебе туди можуть покликати, 5 років кладеш уві сні в памперси. Коли, щоб все було гаразд, ти погодишся, щоб десь там далеко на передовій солдати, що боронять рідну землю, перестали стріляти. Байдуже, що когось із них вб'ють. Це не твоя війна. Навіщо тобі дивна Стасік, від якої стає моторошно? Хіба ж ти відчуваєш гордість, прослуховуючи Марш нової армії? Гідність? Ні, не чув, на хліб не намажеш. В тебе радість, "Свати", закордонні поїздки по безвізу. І безмежне почуття щастя, про яке тобі розповіли з каналу Г+Г. Ти його відчуваєш, попри зростання цін в магазині, у якому винна попередня влада, чи злії фермери, що не хочуть віддавати тобі задарма картоплю - бо ж так сказали тобі журналісти в одній програмі. Ще трохи, і ти будеш ладен піти їх розкуркулювати. Та писати доноси.
Квартал малоросів і манкуртів.
Дякую.