Нема сенсу згущувати фарби та розганяти паніку: але якщо очевидні речі відбуваються в очевидному, публічному просторі то очевидно що люди їх помічатимуть; обговорюватимуть та ставитимуть запитання. Це трапиться і відбувається незалежно від нашого бажання. Це логіка, і це реальність.
Просте питання сьогодні таке:
де, сьогодні, українські дрони дальньої дії і взагалі, засоби ураження?
Де адекватна, сильна й однозначна відповідь на енергетичний терор, масові атаки проти цивільної інфраструктури України, що почалися не вчора і не два дні, а тривають вже другий рік?
Логічно було б відповісти з максимальною силою вже на першу ж масову атаку – тиждень, два тому? Це показало б ворогові реальну ціну, яку він платитиме за кожну атаку.
Це було б логічно, та ефективно, ні? І це було ясно ще торік, так?
Тиша. ППО героїчно відбивають (і це серйозно, без жодних сумнівів). Але реальної відповіді за фактом: майже нуль.
Тижні, щоденні атаки, жертви та руйнування: летять без відповіді. Нормальний бізнес? ППО працюють? Або вже: запрошення для ворога, пропозицією безкарності та безвідповідальності? Хто готувався захищатися від інфраструктурного терору рівно: рік? Як готувалися? Розповісти словами це не можна: коли буде найкращий час показати це? Він буде?
Яка тут чудова ідея, та план? Знаєте, я не знаю. Просто немає жодних хороших ідей.
Коли, в який момент її історії позиція слабкості принесла Україні позитивні результати?
Скільки реальних результатів в історії України вдалося досягти: обіцянками; побажаннями; та словами випущеними у повітря aбo написаними на папері?
Чи можна, чи вийде і цього разу дійти до перемоги обіцянками та побажаннями?
Спробуємо замислитись тa відповісти собі, прямо тут і зараз. Хоча б тому що: коли слова, надії та побажання принесли нашим предкам реальні результати; і тим паче, гарантували незалежність та свободу?
Коли, в який рік та епоху це відбулося?
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma