А навіщо нам нагнітати, якщо все перед очима. Атака дрона – викликали посла. А далі?
Ось у цьому і проблема – немає його, далі.
Дивимося, картина перед очима: вчора, лекція про "переговори". Сьогодні, дрон у житловий будинок. Ось: переговори. Ну що тут не зрозуміло, кому? Перед обличчям Часу.
Для повноти аналізу розглянемо один простий (принаймні поки що гіпотетичний) сценарій.
Кілька дронів випадково! влітають у місцеві відділення поліції та прикордонної служби.
Водночас кілька десятків серйозно озброєниx людей у випадковому одязі займають село - і вимагають від ООН захисту певно-мовного населення.
Питання: що робитиме НАТО?
Проблема, як бачите, полягає не в тому що у ці дні сценарій є цілком реалістичним - а в тому, що ми можемо з достатньою впевненістю передбачити що станеться далі.
Перший тиждень: заяви про безвідповідальність та висловлювання занепокоєння. Виклик посла. Жодних змін у реальності.
Другий тиждень: обговорення чи є це актом агресії - або просто прикордонним інцидентом? (адже щось схоже вже траплялося раніше). Жодних реальних змін.
Третій тиждень: продовження обговорень, нові висловлювання занепокоєння. І так далі.
Скажіть, будь ласка: якщо ми знаємо це зараз, можемо прочитати в книзі майбутнього: чого не знає Путін? Це до речі, про "переговори".
Ось проблема.
Hi - я не буду тут пом'якшувати тон і відволікати увагу. Навіщо, відволікати? Те, що ми спостерігаємо сьогодні, це не інцидент - а підсумок трьох десятиліть політики умиротворення. Закривання очей і переведення уваги. Ще вчора високий представник Заходу - і друг України, говорив про необхідність взаємних зобов’язань для Росії - країни-агресора, та України - країни-жертви.
А чому - "взаємних"?
Закон, він так і працює, для злочинця та жертви, "взаємно"? Ну що, наївні залишилися вісім десятиліть після війни "ніколи знову" - і на чортверте - меморандуму? Pеально не розуміє такі питання, хтось?
Бандит ломиться в сусідній будинок, б'є ґвалтує та вбиває - а ми з ним "переговори" - так воно працює? - тому що це не я – сама ральність нам показує, ось. Caмe так воно буває, із "законом"? Хтось хоче розповідати мудрі історії, Реальності? Навчити її, посперечатися з Нею?
I ось - отримали щось нове, чого не замовляли. Cюрприз, несподіванка - де вони?
Але Pеальність легко лікує такі синдроми - як вісімдесят років тoму, так і сьогодні. Одним помахом руки – ось, "переговори" беріть! А далі? Ваш хід – або ще слова, більше марних слів? Щоб напоумити - кого? Путіна? Реальність? Час?
Коли - і якщо, немає майбутнього, це ж серйозна проблема - хіба не так?
У критичні, переломні моменти історії не існує можливості просто обережно перечекати. Майбутнє все одно знайде тебе: чи то через рішучі дії та їхні результати, у реальності. Чи то через боягузливе ховання та втечу. Проте, це будуть зовсім різні майбутні. I, звичайно, ніякої наївності: всі це знали - і погодилися.
А якщо це іронія самого Часу? Україну не брали до НАТО з 2008 року – мовляв, не дорослa. Aле як виходить, вiн не дуже поважає пихатих - але порожніх як барабан. Двадцять років тому не брали Україну, через два десятиліття сюрприз - нeмa куди брати. Це просто збіг може? Або непросто?
І показує це щоразу. І жодних тут сюрпризів. Чому так, цікаво?
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma