Роїння.
Це природній процес і його потрібно сприймати з розумінням і жодним чином не противитися цьому природному циклу у бджолиній сім’ї.
Що відбувається перед роїнням? Та частина бджіл,яка опікується маткою, перестає її годувати,натомість самі починають активно харчуватися. Матка втрачає власну масу (худне) і до неї повертається здатність літати. Робочі бджоли,які утворять рій, активно харчуються. Це обумовлено тим, що рій мусить знайти прийнятне місце для домівки та в стислий термін відбудувати в ньому стільники.
Тому зі ШД рій вийде гарантовано. Його варто взяти і поселити в чергове ШД, або продати.
Що треба робити коли зі ШД вийде рій повторно? Зібрати його в роївню і віднести в льох до вечора. Коли настануть сутінки,висипати рій на лист фанери перед льотком їхнього ШД. Рій зайде,а матки,що обов’язково зустрінуться будуть битися. Залишиться лише одна і проблема повторного роїння в цьому сезоні для цього ШД буде закрита.
ПРОБЛЕМА ДЕРЖАВНОГО РІВНЯ : скорочення пасік,зменшення популяції бджіл.
Чому за роки Незалежності не представлено жодної притомної, дієвої програми розвитку бджільництва ?
Моя відповідь така : немає розуміння різниці між юридичними термінами «власник пасіки» - «пасічник».
Пояснюю більш детально : пасічник,це особа. яка має здоров’я, бажання, наснагу, ентузіазм, терпіння, час, фінансові ресурси. Знає столярну справу,вміє працювати на деревообробних верстатах і здатен власноруч виготовити вулик, або купити його (дешевший варіант – підкреслити). Крім того: знання, практичні навички,фізичне здоров’я. Також: обладнання, інструмент, приміщення, яке хоч трохи чуло про санітарні норми. І нарешті : соціальний та правовий захист гарантований Україною.
СЬОГОДНІ ОДНА ПАСІКА = ОДНОМУ ПАСІЧНИКУ
За умов. які ви прочитали вище, реалізувати програму + 10 000 пасік щорічно – така ж утопія як міліард дерев чи $4000 зарплати освітянам з бюджету.
Немає у держави людського ресурсу у десятки тисяч осіб,яких потенційно зацікавить професія «пасічник» і які готові пройти курс навчання. Навіть потім,ставши пасічниками, такі особи будуть «кинуті» державою і успіхом кожного стане продаж 3-5 трьохлітрових банок меду на базарі, а решту – забере перекуп.
Корпус одного ШД коштує як 5 нових дерев’яних заготовок під рамки ( це паралелепіпед з 4 дерев’яних рейок, без дроту та вощини ).
Для обслуговування ШД з бджолами. не потрібні знання по бджільництву,професійні навички, вміння, кропітка фізична праця. Потрібно створити кооператив в межах існуючих ОТГ , запросити туди на роботу осіб, які мають фахову освіту «пасічник» та обслуговувати пасіки згідно річного циклу і надавати невідкладну професійну допомогу власникам пасік, при потребі.
ЗАВТРА ВЛАСНИКИ, БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ, ЗА СМІШНІ ГРОШІ, ХОЧ В КОЖНОМУ САДКУ, ПО 2-3 КОМПЛЕКТА ШД = лавиноподібний ріст популяції бджіл.
СТО ПАСІК = НЕМАЄ ПАСІЧНИКІВ, а є ВЛАСНИКИ !!!
Я не проти висококваліфікованого професіонала-пасічника. Де саме він погодиться працювати, то його персональний, вільний вибір : на власній пасіці чи в кооперативі. Все буде залежати від рівня заробітку для таких спеціалістів-практиків.
Сподіваюся,що утвориться певний баланс інтересів між власниками пасік та спеціалістами, які здатні кваліфіковано обслуговувати бджіл.
Це і є реальний, дієвий варіант можливого розвитку бджільництва на занальнодержавному рівні.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma