Неподалік Харкова, великого міста на сході України, він побачив таке: Ось біліють низенькі мазанки; ось поселяни, з поголеними головами, роз'їжджають на волах; ось відчинені шинки винного продажу. В охайній, веселенькій хаті я знаходжу інші обличчя, інші звичаї, інше вбрання на господарях, інший устрій і чую іншу мову. Невже тут покладена межа імперії? Чи не в іншу державу я в'їжджаю? - Ні! Імперія все продовжується; але звідси починається край, який називають Малоросією".
Таким чином, на тлі імперських балів і кривавих бойовищ у цій книжці постає драматична історія про те, як підкорений народ впливає на своїх завойовників – через хоробрість на війні, багатство культури і незламну людяність. "Український вплив на російську культуру. 1750 -1850" Девіда Сондерса - це розповідь про внутрішній вибір героїв між вірністю імперії та любов’ю до рідної землі, що зрештою змінює долю обох народів, а також ґрунтовне дослідження, яке дає читачеві глибше розуміння складної історії двох народів у період їхнього вимушеного співжиття.
Тож перед нами постає широка історична панорама: від ліквідації Катериною II козацької Гетьманщини та Запорозької Січі – до стрімкого зростання Одеси й освоєння безкраїх причорноморських степів. Автор показує, як імперська експансія на Південь (війни з Османською імперією, поділи Речі Посполитої, анексія Криму) змінила життя України і водночас збагатила саму імперію новими людськими ресурсами та культурними скарбами. Серед героїв книжки – українська еліта: князь Олександр Безбородько (всемогутній канцлер при дворі Катерини II) і граф Віктор Кочубей (близький радник Олександра I і державний канцлер імперії), філософ Григорій Сковорода і поет Василь Капніст. Загалом це був час, коли імперія відкривала для себе культуру й минуле "Малоросії" та вплітала їх у власне світобачення, водночас формуючи власний міф про неї.
"У 1831 році один росіянин так схарактеризував відмінності між росіянами й українцями, - нагадує автор. - "Малоросіяни, - писав він, використовуючи поширений у той час термін на позначення українців, - дуже щирі, чистосердечні, поступливо покірні, а в разі роздратування через завдані їм образи відважні до безрозсудності, але не злостиві. Помітна їхня поштивість і повага до старших". Росіяни, навпаки, "більш потайні, підприємливі, вперті у досягненні своїх намірів, схильні до тяжб".
За тридцять років до цього російський мандрівник вказав на вражаючу фізичну різницю між північною й південною частинами імперії. Неподалік Харкова, великого міста на сході України, він побачив таке: Ось біліють низенькі мазанки; ось поселяни, з поголеними головами, роз'їжджають на волах; ось відчинені шинки винного продажу. В охайній, веселенькій хаті я знаходжу інші обличчя, інші звичаї, інше вбрання на господарях, інший устрій і чую іншу мову. Невже тут покладена межа імперії? Чи не в іншу державу я в'їжджаю? - Ні! Імперія все продовжується; але звідси починається край, який називають Малоросією".
Девід Сондерс. Український вплив на російську культуру. 1750 -1850. – К.: Лобстер, 2026
Фото: Валер Бондар. Холодна Гора. 1970-ті роки
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma