Минулого тижня в російському місті Сочі зустрічались політичні лідери наших сусідів, президент Росії Володимир Путін і особа, яка захопила владу в Білорусі, колишній президент цієї країни Олександр Лукашенко.
З Росією ми перебуваємо в стані війни, адже вона тимчасово окупувала український Крим і частину Донбасу, а з Білоруссю, яка є першим союзником загарбника, Україна має майже 1100 кілометрів спільного кордону. І загалом, якщо брати загальну протяжність Державного кордону України, яка складає майже 7 тисяч кілометрів (6993 кілометри: 5638 – сухопутна ділянка і 1355 – морська), то близько двох третин - кордон з ворогом і його союзниками.
Тож безперечно, що на зустрічі цих політичних осіб вони обговорювали питання, які прямо чи опосередковано стосувались і України, зокрема розташування російських військ на території Білорусі. Росія дуже зацікавлена в цьому саме для того, щоб нести воєнну загрозу для нашої держави з північного напрямку.
«Російська» ціна для Білорусі.
Розповідаючи про питання, які обговорювались на «сочінській» зустрічі, Олександр Лукашенко заявив, що він готовий до розміщення на території Білорусі російських військових літаків. Тобто, особа, яка проголосила себе президентом країни, дає дозвіл на присутність в цій країні… іноземних військових.
І хоч Білорусь, яка довгий час перебуває під фактично диктаторським «лукашенківським» режимом, є давнім і вірним союзником і навіть сателітом Росії, проте дотепер російських військових баз на її території ще не було. Про певні об’єкти, які росіяни використовують у військових цілях, йтиметься далі. Але в Білорусі ще не було сусідських озброєних вояків, які б дислокувались тут на постійній основі, лише військові фахівці на об’єктах і тимчасові контингенти на навчаннях і бойових чергуваннях.
Зараз заява Олександра Лукашенка прозвучала, як реальне запрошення до російських вояків розміщуватись на білоруській території. І хоча він говорив про якісь «спільні, разом з білорусами польоти», але усе це лише формальні дрібниці самого питання, суть якого – Росія таки отримала можливість створення військової бази в Білорусі. Це новий і значно серйозніший рівень московського впливу на сусідів. Фактично, росіяни «протиснули» собі постійну військову базу з «екстериторіальним» статусом на якій діятимуть закони РФ.
Росія давно, активно і залюбки використовує територію Білорусі, щоб «побрязкати» зброєю перед країнами Європи в безпосередній близькості до їхніх кордонів. Вже кілька років поспіль на білоруських полігонах проходять спільні з росіянами військові навчання під назвою «Захід». Тематика цих маневрів часто має наступальний і «гібридний» характер, коли відпрацьовуються дії із захоплення об’єктів і населених пунктів, які нагадують реальні аналоги на територіях сусідів.
Готуючись до навчань, з Росії сюди прибувають кілька тисяч озброєних «до зубів» «запарєбриківських» вояків та десятки ешелонів бойової техніки. За короткий час угрупування сил на європейських кордонах досягає чималих розмірів навіть як для блоку НАТО.
Для України, яка межує з Білоруссю на півночі, ситуація під час цих «Заходів» взагалі набирає загрозливих рис – поблизу наших кордонів зосереджується величезна ворожа армада, яка перебуває в повній готовності і за відповідною командою може вдертись до нас.
Часто буває, що після закінчення навчань деяка кількість російських військ на певний час «губиться в білоруських пущах», відпрацьовуючи ще якісь «додаткові» чи «спеціальні» питання бойової підготовки разом з підрозділами господарів, а часто і без них. Знаючи підступність росіян, усі сусіди білорусів і ми зокрема, змушені частину сил і засобів постійно тримати на цих відносно загрозливих напрямках.
Росіяни цього року також планують провести на території Білорусі черговий «Захід-2021». До маневрів традиційно планують залучити кілька тисяч особового складу і сотні одиниць бойової і спеціальної техніки. Восени 2021 року на північних кордонах України знову агресор цілком легально зосередить чималеньке ударне угрупування, яке буде готовим до вторгнення в Україну, Польщу чи Балтію.
Щодо військово-технічного співробітництва, то від Москви на потреби власної армії Мінськ на досить «пільгових» умовах отримує новітнє російське озброєння. Серед якого і зенітні ракетні системи дальньої дії С-400 «Тріумф» і комплекси ППО ближньої дії «Панцир-С» і нові радіолокаційні станції «Противник-Г» та «Восток». Цього року білоруси планують на «особливих умовах» закупити в Росії чотири винищувачі Су-30СМ та чотири вертольоти Мі-35, а також два батальйонних комплекти БТР-82А. Станції цифрового зв’язку, радіолокаційні комплекси і комплекси керування артилерією російського виробництва вже стоять на озброєнні білоруських підрозділів.
Хоча вся ця техніка, озброєння і обладнання доволі високотехнологічні і високовартісні, проте для Білорусі в Росії існують «свої» ціни. За це Мінськ платить іншою «монетою» - лояльністю і постійною підтримкою Москви на міжнародному рівні А ще – Росія може беззаперечно використовувати територію Білорусі для власних військових потреб.
Чи підпише Білорусь угоди, подібні до «харківських»?
Є на території Білорусі і об’єкти, які використовує Росія, і вони перебувають під управлінням російських військових. Це 43-й зональний вузол зв'язку ВМФ, який розташований за 7 км від міста Вілєйка в Мінській області та 474-й окремий радіотехнічний вузол (ОРТВ), який знаходиться за 48 км на південний схід від міста Барановічі Брестської області.
Обидві військові установи не наділені статусом військових баз. На їхній території немає летального зброї. «Це об'єкти технічні, які займаються розвідкою, радіолокацією і зв'язком», - заявляють росіяни, посилаючись на відповідні документи («Угода про порядок використання і утримання радіостанції Вілєейка» і «Угода про порядок завершення будівництва і утримання вузла Барановічі»).
На 43-у вузлі зв'язку ВМФ РФ під білоруською Вілєйкою діє зверхдовгохвильова радіостанція «Антей» з передавачем, потужністю 1 тис кВт. Вона застосовується для зв’язку Головного штабу ВМФ з бойовими кораблями і атомними підводними човнами, які несуть чергування в районах Атлантичного, Індійського і частково Тихого океанів на відстані понад 10 тисяч км.
Орендована територія об'єкта - близько 650 га. Нерухоме майно належить Білорусі, як зазначено в додатку до міжурядової угоди. Але нерухомість, створена російською стороною після підписання угоди, як і технологічне обладнання, знаходиться у власності РФ. Технічні засоби ввозяться з Росії на білоруську територію без митних зборів. Чисельність обслуговуючого персоналу на об'єкті, відповідно до домовленостей, не повинна перевищувати 250 осіб. Охорону можуть нести вільнонаймані громадяни Білорусі.
Другий військовий об'єкт - радіолокаційна станція дециметрового діапазону (РЛС) «Волга» на радіотехнічному вузлі під Барановічами - контролює райони патрулювання підводних човнів НАТО в Північній Атлантиці і Норвезькому морі. РЛС здатна виявляти балістичні ракети і космічні об'єкти на відстані більше 2 тисяч км (за деякими даними РЛС здатна стежити за ракетними пусками на віддаленні в 5 тисяч км). Станція «Волга» інтегрована в єдину систему ППО Союзної держави (Росії і Білорусі), є елементом регіонального білорусько-російського угруповання військ і входить в об'єднану систему ППО СНД (ОДКБ).
Займана площа - понад 200 га. Чисельність обслуговуючого персоналу, згідно з міжурядовою угодою 1995 року, не може перевищувати 1200 осіб (знаходиться фактично до 700 чоловік особового складу ). Крім того, на об'єктах, які обслуговують вузол, працює близько 200 громадян Білорусі.
Хоча росіяни й називають ці об’єкти «невійськовими установами», насправді вони виконують функції, які є складовими комплексу воєнних дій. Це реальний приклад того, як Росія намагається приховати свої справжні дії і наміри.
Дані об’єкти діють на підставі міжурядових угод між РФ і РБ, підписаних ще 6 січня 1995 року. Білорусь передала росіянам в безоплатне користування на 25 років без оплати за канали зв'язку і «без утримання всіх видів податків, крім податків, пов'язаних з господарською діяльністю» (!). В обмін на домовленості про безкоштовну оренду Росія свого часу «списала» білоруській стороні 900 млн доларів боргу за енергоносії і взяла на себе зобов'язання надавати на безоплатній основі свої військові полігони для проведення навчальних стрільб та інформацію про ракетно-космічну обстановку…
І ось 25 років майже минули, і на початку червня 2021 термін дії цих Угод закінчується. Одна з умов, яка була в домовленостях – в разі їхнього призупинення, Білорусь мала повідомити про це за 12 місяців до кінця їхньої дії.
Проте до 6-го червня 2020 року ні Росія ні Білорусь не повідомили одна-одну про припинення дії Угоди, тому вони зобов'язані визначити порядок подальшого використання об'єктів «Барановічі» і «Вілєйка».
В 2019 році, коли до закінчення дії Угоди було ще трохи часу білоруський лідер Лукашенко неодноразово робив заяви, що Білорусь не проти отримати певну компенсацію за продовження експлуатації цих об’єктів. Але наразі про те, що насправді стало цією «компенсацією», інформації у медіа не знайдеш, та й сам Лукашенко після президентських виборів 2020 про неї не згадує.
Проте в ЗМІ з’явилась інформація, що прем'єр РФ Міхаіл Мішустін доручив відповідним особам підписати проект протоколу між Росією і Білоруссю про продовження дії угоди від 1995 року «про завершення будівництва, використання і утримання розташованого на білоруській території вузла «Барановичі» (російської системи попередження про ракетний напад (СПРН)). Аналогічне розпорядження він дав і щодо проекту іншого двостороннього протоколу «про порядок використання і утримання російської радіостанції «Вілєйка», також розташованої на білоруській території.
Відповідно до цього протоколу дія угоди пролонгується ще на 25 років, після чого вона автоматично продовжується на наступні п'ятирічні періоди, якщо жодна зі сторін не менше ніж за 12 місяців до закінчення відповідного періоду не повідомить іншу про свій намір припинити виконання документа…
Ці протоколи повністю співпадають з «Харківськими угодами», підписаними в 2010 році українським президентом-втікачем Віктором Януковичем. В домовленостях також йшлось про пролонгацію з травня 2017 року україно-російської угоди про статус і перебування на території України російського Чорноморського флоту. Тоді також угоду продовжили ще на 25 років з наступними автоматичними продовженнями на наступні п'ятирічні періоди, якщо сторони не повідомлять за рік до закінчення про намір припинити дію домовленостей.
Тоді, отримуючи певну «знижку» на газ від Росії, українська влада здала національні інтереси. Ці угоди стали причиною значної політичної кризи в Україні, а згодом, фактично, призвели до російської агресії і окупації Криму. У 2014 році після подій Революції гідності та військового вторгнення Росії на територію України Верховна Рада України провела денонсацію Харківських угод, а 28 січня 2021 року Офіс Генерального прокурора повідомив про підозру у державній зраді Віктору Януковичу через підписання ним Харківських угод.
«Волга» проти «Томагавків»?
Росія дуже зацікавлена в тому, щоб продовжити використання «білоруських об’єктів», адже вона має наміри надати їм додаткові функції. Надгоризонтні РЛС, до яких і належить розміщена в Білорусі «Волга», використовують сигнал, що поширюється в зоні прямої радіолокаційної видимості, і служать для виявлення цілей у високих шарах атмосфери і ближньому космосі - балістичних ракет і космічних об'єктів.
Саме до цієї категорії належить «Волга», що працює в дециметровому діапазоні. В її функції входить виявлення в польоті балістичних і космічних ракет, їх ідентифікація, відстеження траєкторії, розрахунок точки старту і точки падіння. Максимальна дальність складає 4800 км, дальність виявлення з ефективною площею розсіювання 0,1-0,2 кв. м - 2000 км. Сектор виявлення по азимуту - 120 градусів.
Цінність «Волги» для Росії після скасування Договору про ліквідацію ракет середньої і малої дальності значно зросла, адже саме для протистояння балістичним ракетам цих класів станція в першу чергу і створювалася. Сьогодні «Волга» виступає в ролі передової позиції російської системи протиракетної оборони (ПРО) А-135 «Амур». Ця система призначена для ПРО Москви, Московської області та прилеглих регіонів Центральної Росії.
В перспективі «Волга» буде включена і до складу нової російської системи ПРО А-235 «Нудоль». До речі, проект «Волги» з самого початку передбачав можливість наведення протиракет. Відключена згідно з договором по ПРО від 1972 року, ця функція знову може бути активована, адже у порівнянні з іншими протиракетними радарами радянської розробки, вузол СПРН в Барановічах запущений в експлуатацію відносно недавно і є технічно набагато досконалішим.
«Волга» забезпечує характеристики найвищої точності за рахунок використання цифрових обчислювальних комплексів. А модульна конструкція станції дає можливість її поетапного розвитку і модернізації без виведення зі стану чергового режиму. Виходячи з технічних показників термін експлуатації цього об'єкта може скласти ще не одне десятиліття. Отже, в разі розміщення на території деяких європейських держав об'єктів системи ПРО США завданням РЛС «Волга» стане встановлення постійного контролю над ними.
Зокрема, у Польщі неподалік населеного пункту Редзіково ведеться будівництво бази американської системи ПРО Aegis Ashore, яка представляє собою адаптовану для використання на суші версію корабельної системи ПРО Aegis. За планами база почне функціонувати в повну силу в 2022 році. Аналогічна база є в Румунії, в районі Девеселу, яка почала діяти ще 2016 року.
Універсальні вертикальні пускові установки Mk-41, які розміщуються на базі в Редзіково, дозволяють здійснювати запуски боєприпасів різних типів. Зокрема, не тільки ракет-перехоплювачів Standard SM-3, але і крилатих ракет Tomahawk, дальність польоту яких 2,5 тис. км.
Усе це, м’яко кажучи, викликає серйозне «занепокоєння» в Москви. Щодо Standard SM-3 там побоюються, що ці протиракети зможуть збивати на висхідному відрізку траєкторії російські міжконтинентальні балістичні ракети, розміщені в центральних регіонах Росії. А «Томагавків» росіяни бояться ще більше, так як їх характеристики дозволяють тримати під прицілом практично всю європейську частину Росії. Хоча низка експертів вважає, що і протиракети Standard SM-3 після відповідної підготовки можуть бути застосовані проти наземних цілей.
Цим і пояснюється намір військово-політичного керівництва Росії використовувати РЛС «Волга» в якості одного із засобів протидії американським ракетам, розміщених на базах ПРО в Європі. Адже вони, по суті справи, є еквівалентом ракет середньої і малої дальності (ДРСМД) після денонсації договору про ці ракети.
Москва усвідомлювала, що існують сценарії, за якими «білоруські» об’єкти можуть бути втрачені, тому створили РЛС нового покоління типу «Воронеж» на сучасній елементній базі, які покликані замінити РЛС радянських зразків. Введення в дію цілої серії подібних станцій дозволив Москві практично повністю відмовитися від об'єктів СПРН, які перебувають за межами Росії. Зокрема, від РЛС «Дарьял» в Азербайджані , а також «Днестр» і «Днєпр» в Україні та Казахстані.
Але «Волга» - це РЛС дещо іншого покоління, єдина з спроектованих за радянських часів станцій, на якій застосована повна цифрова обробка сигналів. Росія за жодних умов не хоче її втрачати, хоча нещодавно намагалась тиснути на Білорусь тим, що можливо відмовиться від її експлуатації.
Ще минулого року Москва почала остерігатись зміни влади в Білорусі або ж небажанням її продовжувати двосторонні угоди про експлуатацію об’єктів. Одним з варіантів стало планування розгорнути в районі Калінінграда радіолокаційну станцію (РЛС) загоризонтного виявлення типу «Контейнер». Це стало недвозначним сигналом для Мінська, що Москва взагалі відмовиться від експлуатації «Волги», замінивши її «Контейнером».
Але «Волга», як виявилось, зовсім не альтернатива «Контейнеру», адже є «надгоризонтною» і на відміну від «загоризонтної» («Контейнера») виявляє саме балістичні ракети, які летять в високих шарах атмосфери і ближньому космосі. Натомість РЛС «Контейнер» відстежують ціль лише у вузькому коридорі від поверхні землі до іоносфери і практично нездатні контролювати політ балістичних ракет, які швидко залишають атмосферу.
Крім того й досить важливі тут геополітичні чинники, тобто в подібних випадках Москва всіляко намагається «застовпити» свою присутність в так званому ближньому зарубіжжі для контролю над ним. Тому будь-який відхід російських військових з позицій в таких країнах означає їх поступку американцям.
Тож усвідомлюючи усю важливість для себе «Волги», Росія в жодному випадку не хоче її втрачати, і намагається не лише залишити її під власним контролем, а й захищати власними силами. Для цього, починаючи з 2013 року тисне на Білорусь з вимогою розмістити тут свою військову авіаційну базу.
Російські літаки в білоруському небі.
Ще на початку 2013 року російський міністр оборони Сергій Шойгу на зустрічі з білоруським президентом Олександром Лукашенком заявив, що найближчим часом Росія поставить для захисту повітряного простору Білорусі чотири дивізіони комплексів ППО С-300 і цілий авіаполк винищувачів (в складі двох ескадрилей ВКС Росії - 24 літаки-винищувачі). Повітряна комендатура і перші ланки бойових машин мали з’явитись до кінця 2013 року.
https://naviny.online/rubrics/politic/2013/04/23/ic_news_112_415361
Росіяни планували, що авіабаза для цього полку буде розташована в місті Ліда (Гродненська область) неподалік від кордону з Польщею і Литвою. Також росіяни тиснули на те, що один з підрозділів цього авіаполку мав дислокуватись в Барановічах (щоб з повітря прикривати РЛС «Волга»).
Наприкінці 2013 року, а саме «… 10 грудня на аеродромі 61-ї винищувальної авіаційної бази ВПС і військ ППО Збройних Сил Республіки Білорусь на спільне бойове чергування з протиповітряної оборони Союзної держави заступили чергові екіпажі ВПС і військ ППО Республіки Білорусь і 1-го командування ВПС і ППО Західного військового округу Збройних сил Російської Федерації», - повідомило міністерство оборони Білорусі.
https://www.mil.by/ru/news/23539/
Авіаційна ланка у складі чотирьох російських винищувачів Су-27П (відповідно до міжнародних домовленостей, на літаках були заблоковані можливості введення коду активації спецбоєприпасів і вони не могли нести тактичну ядерну зброю), а також технічний персонал дислокувались на аеродромі Барановічі в Брестській області.
За кілька місяців в росіян пройшла ротація, прибула нова ланка на літаках Су-27СМЗ (покращена модифікація на базі експортного варіанту літака, посилених двигунів, встановлення новітніх систем). Саме авіаполк на таких повітряних машинах планували розгорнути в Білорусі російські військові.
Разом з «ротацією» в березні 2014 року ще шість російських винищувачів Су-27, літак дальнього радіолокаційного виявлення А-50 і три військово-транспортні літаки ВПС РФ перебазовано в Бобруйськ. Як повідомляють російські ЗМІ, це відбувається «в рамках перевірки бойової готовності збройних сил Білорусі». Саме в цей час Росія захоплює український Крим, і саме тому відряджає в Бобруйськ, який неподалік українського кордону, свої винищувачі…
https://naviny.online/rubrics/politic/2014/03/17/ic_news_112_433531
Саме на Бобруйськ «поклали око» росіяни, плануючи розмістити тут свою військову базу. В Барановичах, до яких вони раніше придивлялися, розміщується ще й білоруська 61-я винищувальна авіабаза, а Бобруйський аеродром спорожнів ще на початку 90-х після того, як його покинув полк радянської важкої бомбардувальної авіації. Тож саме цей аеродром за багатьма параметрами підходить для створення російської авіаційної бази.
В жовтні 2014 року під час візиту до Мінська російський міністр оборони Сергій Шойгу заявив про те, що в Бобруйську російські ВКС планують розмістити дванадцять бойових Су-27, два учбових літаки Су-27, а також ланку з чотирьох вертольотів Мі-8. Ця заява яскраво свідчила про плани Росії створити в Білорусі плацдарм для удару по Україні з північного напрямку. Крім того, як свідчать військові експерти, в разі загострення стратегічної ситуації на бобруйському аеродромі знову можуть з'явитися дальня авіація - надзвукові ракетоносці Ту-22М3, а якщо по-справжньому «запахне великою війною», то авіабаза може бути використана як «аеродром підскоку» для стратегічних бомбардувальників Ту-95МС, Ту-160.
В 2015 році, посилаючись на те, що країни НАТО активізували заходи по захисту членів Альянсу з Балтії і Польщі, Росія заявляє, що збільшує кількість своїх літаків, які несуть чергування в Білорусі до 12 одиниць, а також збирається перекинути сюди вертолітну ланку.
Повертаючись до модифікації винищувачів Су-27 СМЗ, які перебували в Білорусі, можна констатувати, що Росія наразила на небезпеку свого союзника, адже ці літаки – варіант наступального озброєння, по якому в першу чергу завдає удару противник. Винищувачі Су-27СМ3 мають посилену конструкцію планера, що дозволяє збільшити злітну вагу більш ніж на три тони, а також додаткові точки підвіски для розміщення озброєння. Машини оснащені турбореактивними двигунами АЛ-31Ф-М1, які відрізняються підвищеною тягою, а також комплексами оснащення та озброєння, які дозволяють застосування нових ракет класу «повітря - повітря» і «повітря - земля» підвищеної дальності.
На 2014 рік Су-27СМ3мали досить високі характеристики, і за бойовими можливостями наближались до новітніх на той час Су-35С, і були ударним наступальним озброєнням. Росія «на усіх фронтах» посилила тиск на білоруську владу, щоб та дала дозвіл на розміщення іноземної військової бази, проте місцева громадськість виступила проти. Сусіди на прикладі України і окупованого Криму побачили, яку загрозу для державності несе російська військова присутність.
Білоруський лідер Олександр Лукашенко продовжує вести свою «гру» і з Росією, обіцяючи їй сприяння у вирішенні питання з авіабазою, і не бажає псувати стосунки із Заходом, які тільки почали налагоджуватися на фоні війни в Україні де Мінськ став переговорним майданчиком.
Лукашенко намагається торгуватись з Росією, ставить умови про оснащення білоруських ВПС новими літаками Су-30СМ, а в жовтні 2015 року взагалі заявляє про те, що Білорусь і Росія не ведуть жодних розмов, щодо будівництва російської авіабази. Цим самим він просто заперечує розпорядження президента Росії Владіміра Путіна про створення російської військової бази на території Білорусі, яке 19 вересня 2015 року було розміщене на сайті Кремля.
https://naviny.online/rubrics/politic/2015/10/06/ic_articles_112_189957
Військова база для «потреб» Союзної держави.
Питання з російською авіабазою протягом кількох років так і не вирішилось. Москва і Кремль різними способами намагались тиснути на Мінськ і Лукашенка, проте отримати «добро» від них так і не вдалось.
Білоруська влада, викручувалась, як «в’юн в російських переговорних лещатах», але своїх позицій не здавала. На закиди про необхідність іноземної військової присутності Мінськ відповідав, що Білорусь не проти будь-якої кількості російських літаків на будь-якому білоруському аеродромі, проте згідно з білоруською Конституцією, термін перебування іноземних вояків на території їхньої країни становить не більше 60 діб. А необхідності у будівництві нової іноземної військової бази поки-що в Білорусі немає.
Наприкінці 2019 року, коли до президентських виборів в Білорусі залишалось менше року, питання російської авіабази в країні знову з’явилось в центрі уваги російсько-білоруських стосунків. Російські об’єкти вузол зв’язку ВМФ «Вілєйка», РЛС «Волга» і можливість розміщення авіаційної бази в Бобруйську стали предметами інтеграційних «торгів» між Кремлем і Мінськом.
Під час зустрічі з президентом Росії Путіним у вересні 2020 року Лукашенко просив, щоб Москва надала білорусам, для захисту Союзної держави, якою вважається Білорусь, кілька типів новітнього озброєння. Експерти вважають, що Лукашенко просив оперативно-тактичні комплекси «Іскандер», а також досить дорогі, як для білорусів, комплекси ППО С-400 «Тріумф». Проте Росія просто так Білорусі це озброєння не віддасть.
Але воно може піти для оборонних потреб спільної військової бази, яку планують створити на території Білорусі для оборонних потреб Союзної держави. На ній також можна було б розмістити ракетні комплекси повітряного базування в складі винищувачів МіГ-31К і гіперзвукових ракет «Кинджал», а також новітні засоби радіоелектронної боротьби.
Також, вважають експерти, на цій базі була б можливість створення броньованого ударного кулака, оснащеного новітніми російськими танками Т-14 «Армата» в якості противаги американським військовим контингентам в Польщі і Литві.
Наприкінці лютого 2021 року в Сочі пройшла чергова зустріч Володимира Путіна і Олександра Лукашенка. Путін проводив цю зустріч в якості президента Росії, а Лукашенко – особи, яка захопила владу в Білорусі. Обставини, які склались для колишнього білоруського лідера, сьогодні досить несприятливі, і без сумнівів, що цим намагається скористатись Росія, продовжуючи тиснути на необхідності розмістити своїх військових в Білорусі.
Раніше Лукашенко категорично відмовлявся розглядати подібні варіанти, побоюючись посилення російської присутності в країні, але тепер обставини різко змінилися. Не виключаю, що білоруський керівник, ослаблений боротьбою з протестами всередині країни і невизнанням на міжнародній арені, погодився «піти назустріч наполегливим проханням-вимогам» свого головного союзника. Тим більше, якщо в переговорах вже з’явився новий термін – «спільна військова бази для оборонних потреб Союзної держави».
Коментуючи за кілька днів результати зустрічі, Лукашенко заявляє, що готовий розмістити на території країни російські військові літаки. Він згадує про «спільні патрулювання» білоруських і російських льотчиків в 2014 році, і знову запрошує Росію у білоруське небо. Щодо нових баз – то він пропонує не будувати їх, а отримати за ці кошти від Росії нові літаки. За словами Лукашенка, росіяни як і раніше можуть базуватися на білоруських аеродромах: « … они смогут базироваться на наших базах и наши ребята будут летать вместе с россиянами, конечно же, надо просить тогда и вооружение к этим самолетам. И к тому же современное оружие должно быть». https://censor.net/ru/news/3251087/lukashenko_gotov_razmestit_na_territorii_belarusi_rossiyiskie_voennye_samolety?fbclid=IwAR1Sx6l6Op_i5f6It0MOVqTviYpUQdRdvcY5jYB7DvxvDEZImCkpz57XsyU
Понад вісім років Росія намагається розмістити в Білорусі свою військову базу, і зараз напевне прийшов той час, коли ці плани можуть втілитись в життя. Досвід багатьох країн говорить, якщо ти запросив до себе Росію, то видворити її буде дуже важко. Адже підступність Москви з давніх-давен відома у всьому світі.
Щодо контролю над Білоруссю то це питання особливо загострилось для Кремля ще минулого року, коли після президентських виборів тут виникла так звана «політична турбулентність» з перспективою транзиту влади. Маючи в Білорусі свої військові об'єкти, Москва має додаткові важелі впливу на ситуацію в Союзній країні.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma