Треба відразу відзначити що цілі Китаю йдуть набагато далі ніж проведення якихось конференцій (про що нещодавно висловився всесвітній лідер демократії). Вони загалом, не такі далекі від цілей режиму фашистської педерації які зводяться до простого:
Ліквідація, по суті та факту світового порядку заснованого на правилах і законах та встановлення нового порядку де агресія узаконена і допустима, якщо вона схвалена певними країнами чи групами країн.
На папері ми маємо Хартію де ясно написано про агресію. Але як зауважив інший сонцеликий лідер, важливо не що написано а як його читати.
Провели конференцію з рівною участю агресора та жертви. Жертва цілком добровільно покаялася у створенні занепокоєння для агресора і відмовилося від усього що він хоче за компенсацію моральної шкоди. Конференція проголосувала і питання закрите. Хартія не мала стосунку, бо це була не агресія. Цим словом ми називаємо щось інше.
Звідси очевидно: прямий квиток до "добровільного" звільнення та приєднання Тайваню. Щойно добровільно та у суворій відповідності до закону розтоптали протести в Гонконгу. Прецедент на прецеденті: cлова це одне, але їхнє значення в реальності визначатимемо ми.
Це на пам'ять сонцеликим та їхнім дипломатам, на випадок якщо не помітили. Йдеться про набагато більше і далекосяжне, ніж просто поговорити.
Але що це означає для України? Все просто: нічого хорошого. Китайські плани і перспективи слугують інтересам Китаю як домінуючої світової держави. Китай не має жодних моральних застережень; він читає і буде читати всі і будь-які хартії та правила тільки оскільки вони служать його інтересам; він без вагань буде використовувати найпідліші засоби, включаючи такі режими як Північна Корея та Росія для просування своїх інтересів. Жодна країна в орбіті Китаю не є незалежною сучасною демократією.
Очевидний висновок: "мир" з боку Китаю не має добрих новин для України. Він не має жодних підстав aбo впевненості для довгострокової безпеки тa несе серйозні ризики для незалежності.
Певний час для Китаю було відкрите вікно щоб приєднатися до світу який був налаштований підтримувати мирний порядок та верховенство міжнародного права. Але схоже що останнім часом імперські інтереси переважили. Китай не відмовився від підтримки Росії та її агресії проти України, і якщо не говорити про це відкрито то розуміти це треба дуже чітко.
Сьогодні диктатор Ерефії заявив про нові посягання на суверенітет та територіальну цілісність незалежної держави – члена ООН. Спроби Китаю не помічати цього, вдавати що не йдеться ні про що незвичайне можуть вивести його за поле нормальної політики в табір режимів-ізгоїв як Північна Корея і Росія. Якщо це станеться то це буде вибір самого Китаю і за нього не буде кого звинувачувати.
Що це означає для України? Швидше за все, важкі часи, безумовно. Це означає що агресор буде сильнішим і зможе протриматися довше. Але вікно для української перемоги залишається.
Україна повинна стояти, чинити опір та відбивати агресію доти, доки в агресора не закінчаться основні запаси та ресурси. Далi, Україні потрібно негайно вступити до НАТО, тa почати будувати разом із союзниками та однодумцями Глобальний оборонний альянс демократій.
Це цілком може стати поворотним моментом в історії. Китай міг би приєднатися до конференції і припинити свою підтримку агресії. Він вирішив цього не робити: знову ж, це було свідоме тa обдумане рішення.
Тепер єдиною відповіддю на те що вiн вибудовує орбіту агресивних, авторитарних держав, схильних до агресії найгіршого ґатунку яка не має жодних виправдань і вчиняє огидні акти насильства, злочинів, військових злочинів та злочинів проти людяності, є створення Глобального оборонного альянсу демократій.
Він буде прямою протилежністю Осі жорстоких диктатур.
- Нікого не примушують і не заманюють до вступу: це лише можливість, колективний інструмент для забезпечення безпеки всіх членів і світу в цілому.
- Члени та потенційні члени повинні продемонструвати серйозну відданість демократії та цілям альянсу. Всі за одного, означає також відданість та відповідальність одного.
- Не існує жодних бар'єрів чи перешкод для вступу до альянсу за будь-якими факторами чи критеріями, окрім вищезазначених, будь-де у світі.
Глобальний альянс демократій - очевидна відповідь на бажання авторитарних режимів та диктаторів переписати правила світового порядку. Сподіваюся що ми у вільному світі, включно з тими хто приймає рішення, прийдемо до розуміння того що це єдиний шлях вперед з цього моменту історії.
І назад до Китаю: після сьогоднішніх заяв начебто "обраного" лідера Росії, які абсолютно гротескними претензіями нахабно порушують усі написані принципи міжнародного співіснування, закони та хартії, Китай не може і далі вдавати що нічого незвичайного не сталося. Заохочення агресії означатиме для світу не менше ніж фактичний, де факто вихід країни з цивілізованого поля міжнародної політики та дипломатії. Що стало б грандіозним ударом по статусу й престижу країни над відновленням яких працювали покоління дипломатів з часів "культурної революції".
Таке рішення належить звичайно тільки самому Китаю: але уникнути, відсидітися, пропустити його повз очі тa вуха, на очах усього світу цього разу не вдасться.
За іронією Часу aбo ще чого, таке становище виглядатиме нав'язаним Китаю його начебто молодшим партнером - і хто тут лідер, який претендував на участь на рівних, у цивілізованому та відповідальному діалозі про наступний етап траєкторії людства?
Все це ми побачимо вже скоро. Не помітити ці питання, не прокоментувати заяви "близького партнера" неможливо.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma