ЧОМУ РАШИСТИ ПРОДОВЖУТЬ НАСТУП ? БО ЗАБУЛИ, ЩО ВІДБУВАЛОСЯ У ЦІ ДНІ 80 РОКІВ ТОМУ
На перший погляд, здається дивним, що російські війська, попри величезні втрати і труднощі, вперто продовжують наступ.
Але це лише «на першій погляд». Бо насправді, вперті наступи з величезними жертвами, аж до того часу, поки десь у Москві «вождь» не скаже : «Годі!», є російською традицією.
Показовою є ситуація, що мала місце 80 років тому на Східному фронті ІІ Світової війни. Узимку 1942 року Кримському фронту було наказано провести наступ з метою створити загрозу німецьким військам, які блокували Севастополь. У період з 27 лютого – 13 квітня 1942 року війська фронту тричі переходили в наступ, але успіху не досягли. Незабаром вони були змушені перейти до оборони, а після взяття 16 травня німцями Керчі, взагалі були евакуйовані на Таманський півострів.
Той невдалий наступ справив на учасників і очевидців тяжке враження, зафіксоване Костянтином Сімоновим у вірші «Дощі», який сучасні рашистські вояки, навряд чи, читали (так само як не знають про сумний досвід того наступу).
Згадаємо деякі фрагменти з цього вірша.
ДОЖДИ
………………………………..
Есть в неудачном наступленье
Несчастный час, когда оно
Уже остановилось, но
Войска приведены в движенье.
Еще не отменен приказ,
И он с жестоким постоянством
В непроходимое пространство,
Как маятник, толкает нас.
……………………………..
Однообразная картина
Трех верст, что мы прошли вчера,
В грязи ревущие машины,
Рыдающие трактора.
Воронок черные болячки.
Грязь и вода, смерть и вода.
Оборванные провода
И кони в мертвых позах скачки.
На минном поле вперемежку
Тела то вверх, то вниз лицом,
Как будто смерть в орла и решку
Играла с каждым мертвецом.
…………………………………….
.
1942, Крым
Хоча історія невігласів нічому не вчить, але в кожному разі нагадує, чим закінчуються військові авантюри. Можливо, й зараз, як 80 років тому, після впертого, невдалого наступу наближається час евакуації на Таманський півострів.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma