Диво дивнеє, у нашій славній Україні й досі, на п’ятому році війни з Росією, знаходяться прихильники «русского мира». Не вірите? А ось вам «хвакти». Такий собі український інформаційний портал Znaj.ua (до речі, й справді вельми цікавий) 6 грудня розмістив у себе статтю про … «великого російського князя і полководця» Олександра Невського https://znaj.ua/society/192521-den-pam-yati-oleksandra-nevskogo-i-mitrofana-voronezkogo-6-grudnya-istoriya-i-tradiciji-svyata.
Чим же сподобався «благовірний» Саньок не менш «благовірному» українському веб-порталу? Виявляється, що в цей день російська православна церква відзначає день пам’яті цього покидька і за одно вшановує полеглих воїнів (полеглих, очевидно, що не за Україну, а за «матушку Россию»). Також, як повідомляє Znaj.ua, «в цей день молилися Олександру Невському про родичів, які опинилися в чужому краю». Може модератори порталу помолилися за українських моряків, які опинилися в російському полоні або за десятки українських в’язнів, які й досі перебувають у в’язницях «в чужому краю»? Щось дуже сумніваюсь.
Міф про «благовірного князя» Олександра Невського давно вже розвінчаний і, до речі, самими ж росіянами. Це той, хто був вірним васалом Орди і підступно підкорив їй Великий Новгород. Ось, наприклад, що каже про нього видатний російський історик і археолог, академік РАН В. Л. Янін: «Александр Невский, заключив союз с Ордой, подчинил Новгород ордынскому влиянию. Он распространил монгольскую власть на Новгород, который никогда не был завоёван монголами. Причём выкалывал глаза несогласным новгородцам, и много за ним грехов всяких».
Але Znaj.ua втокмачує українцям іншу думку. Цитую: «Олександр Невський народився в 13-му столітті в Переяславі Заліському. Тоді країну атакували відразу з трьох сторін - Литва, монголо-татари і католицький Захід. За все життя Невський жодного разу не програв битву, був талановитим полководцем і дипломатом, укладав мир з сильними ворогами - Золотою Ордою - і зміг відбити напад з Заходу, захищаючи православ'я від католицької експансії». Ось так і не інакше. Дуже патріотично і благовірно, особливо про православ’я напередодні отримання Українською церквою томоса про автокефалію.
І наостанок не можу не зачепити болючу для мене тему видавничої політики українських видавництв. І досі в Україні з успіхом видаються антиукраїнські по суті книжки, а їхні видавці почуваються як сир у маслі. Є таке видавництво «Самміт-книга», яке видає, наприклад, книжки відомого українофоба Яна Таксюра, а у 2016 році видало збірку Terra Poetica за підтримки «Роспечати» (!), в якій пропагується ідея єдності «братських» народів – російського та українського. Я про це якось писав https://enigma.ua/articles/literaturne_zarobitchanstvo
Очолює видавництво Іван Степура. Ну й що ви думаєте? Можливо він є, як то кажуть «нерукопожатним» у середовищі колег по цеху? Зовсім ні. Навпаки, ця особа вельми бажана на всіляких книжкових форумах та ярмарках, а такий відомий український видавець, як Іван Малкович не лише з ним приятелює, а хіба що тільки в губи не цілується. Хіба пану Малковичу не відомі здобутки його колеги?
Тож бути «русскомирцем» в Україні не лише вигідно, а й досі престижно. Чому так відбувається?
На світлинах: село Пархомівка Іллінецького району Вінницької області та Малкович і Степура на Львівському форумі видавців.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma