У війнах бувають три категорії людей:герої, мученики та зрадники.
За перших і других зазвичай піднімають чарку зі здравицею, або... за упокій. Про третіх воліють мовчати. Поганий, знаєте, приклад...
Але, іноді, злий дух, випущений із закапелків історичної пам'яті краще об'єктивізує факти, аніж кілька позитивних прикладів.
Зазирнемо у словник... Що ж означає зрадництво та чи всі вкладають в це поняття один зміст?
Зрадництво-це перехід на бік ворога; порушення вірності в коханні, дружбі; відмова від своїх переконань, поглядів тощо. Кожен знає своє,близьке його розумінню поняття "зради", але не посперечаєшся з тим, що це негативна риса не тільки для окремої людини,а й для країни загалом.
Прокляті» питання переслідують Україну упродовж поколінь, століть, різних епох. Винесені в епіграф рядки нашого геніального поета, що ними Франко завершив свою поему "Похорон"поза сумнівом, належать до цих «проклятих», але водночас і вічних питань. Можна їх ігнорувати, витіснити зі суспільної свідомості, вважати плодом підступної діяльності злих ворогів України — але ж шукати відповідь необхідно. Шукати нашими спільними зусиллями. Інакше на нас чекає та «модель», що описана у Вічній Книзі: «Сліпий веде сліпого, і обидва вони впадуть у яму». І Україна успішно крок за кроком знаходить відповіді на ці одвічні запитання.
Зрадники були в кожного народу — і Україна тут аж ніяк не є винятком. Справді, не варто в цьому разі претендувати на унікальність. Суть проблеми полягає в іншому: чому про це воліє постійно згадувати Росія, яка також належить до тих націй, «критична маса» відступників у середовищі яких прирікала їх (нації) до нових і нових втрат державності, до проклятої приреченості «працювати в наймах», на чужого?
Росіяни ненавидять усіх, з ким стикаються, але українців особливо. Тому що звикли сприймати українців як природного донора, а коли їм перерізали трубку, по якій наша кров перетікала туди, то вічно хвора російська нація сприйняла це не тільки як виклик, але як навіть смертельну образу.
Коли нація переживає інтенсивний період націогенезу, вона, безумовно, по-перше, шукає собі ворогів, не любить усіх інших. І само собою зрозуміло, що всі ці нації, які формувалися поряд одна з одною, не мають великих взаємних сентиментів, але Росія переплюне будь-кого.
Російська верхівка шукає зрадників деінде, тільки не в себе під носом, забуваючи, як її громадяни зраджували присязі за гроші, посади, зраджували своє російське громадянство.
Ми звикли називати агентами Кремля політичних крикунів, котрі через проросійські ЗМІ, часто-густо за допомогою фейків, сіють ворожнечу в українському суспільстві. Але справжні шпигуни працюють у тиші, без поспіху збирають цінну для ворога військову інформацію, ґрунтовно вербують посадовців, готують ґрунт для терактів і саботажу.
Нерідко ці люди займають відповідальні пости, мають високі звання й відзнаки, користуються повагою — як усі військові у народу в наш непростий час. Але вони вовки в овечій шкурі.
Мотиви зради — дуже різноманітні. Зовсім не обов’язково провідним серед них є жадоба до грошей. Важати ще такі спонуки, як честолюбство, заздрість, навіть прагнення здобути «лаври Герострата» — того стародавнього грека, який так жадав слави, хай страшної, що спалив заради цього величний храм Артеміди в Ефесі. Але є спільне, що об’єднує зрадників, — егоїзм, свідоме відкидання інтересів Батьківщини, взагалі всього, що стоїть над власним дорогоцінним «Я». Пропаганда в олігархічних ЗМІ сприяє цьому. А це як нікому притаманне російській владі: тримати народ в "шорах".
В українців ніколи не було ненависті до росіян, але вони мають право на свою думку. Українці- це нація, яка пробачає іншим їхні проступки. Іноді навіть забагато...
Але вони ніколи не зрівнювали "імперську" владу з простим народом,який хоче миру.
Злочини Сталіна проти людства, що перевершили всі злодіяння Гітлера, ніхто не переносить на російський народ. І в українців ніколи не було ненависті до росіян, але вони мають право на свою думку, тим паче в країні вільних ЗМІ. Але це заважає нашому сусіду.
Звичне для відносин між багатьма націями негативне ставлення до її “стереотипних” представників, збиткування над національними характерами в нашому випадку – лише тло національної антиукраїнської фобії, а не її основа.
Героїв України українофоби називають “зрадниками”... Причиною цього явища є намагання обґрунтувати крадіжку в українського народу його країни, землі, ресурсів, історії.
Просто у нас хочуть забрати нашу країну, перетворити наш народ на плацдарм для панування інших народів і режимів. Україна і наш народ ставляться під сумнів як джерело самостійної цінності. Саме з такої точки зору РФ плямує наші землі війною з бажанням загарбати у свої володіння, навіть не визнаючи українців, як націю. Але українці нікому нічого не винні, окрім своєї неньки- України!
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma