- Що відбувається?
- Нічого особливого. Просто вибрали нового президента. Народ вибрав. Народ здурів – і вибрав. Ну що тут незрозумілого!
- А чого він раптом здурів? Був розумний, чи як, і раптом здурів?
- А може й не здурів, а придурюється.
- Навіщо ж народу придурюватись?
- Хлопці в армію йти не хочуть, по закордонах ховаються. А новий президент за мир будь-якою ціною. От і вибрали, дурні!
- Чому дурні?
- Почекай, скоро сам дізнаєшся.
Десь я вже бачив щось подібне, – крутилася думка. Не таке масштабне дійство, як вибори нового президента. Ні. Це було щось менш значиме, але нагадувало нинішню загальнодержавну подію, як крапля води, нагадує про існування океану. Нарешті, я згадав. Згадав, як ліквідували інститут, в якому я колись працював. Зовні теж виглядало так, що просто призначили нового директора. Насправді ж, все почалося з того, що одному відомому олігархові приглянулася нерухомість інституту. Потім хтось з кимось домовився, і ось в інституті з'явився новий директор – невіглас, який мало розумівся на інститутських справах. Настільки, що боявся зустрічатися з керівництвом шахт. На шахтах жартували, коли ми приїжджали до них у відрядження:
- А хто у вас директор? Хто він такий? Як виглядає?
Ми саркастично посміхалися, уявляли, як новий директор розгубиться перед проблемами, що чекали на інститут. А він і не збирався розгублюватись:
- Я завжди знав, що бути директором добре, але не знав, що аж настільки!
Отакої! Ми думали, що це його проблеми. Ні, це були наші проблеми! І головною проблемою був він – новий директор. Він добре знав свою задачу – довести інститут до банкрутства й продати залишки олігарху. Знав і свої права – все, що можеш взяти на останок, бери! Знав, що, добре виконавши поставлене перед ним завдання, він одержить нову номенклатурну посаду.
- Що проблеми?
Ні! Вони не його. Вони наші. І ми зеленого поняття не мали, що буде з нами, коли збанкрутує інститут, коли його купить олігарх. Але скоро дізналися.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma