Хочете дізнатися, де сьогодні, у наш складний час, все-таки живуть і щоразу радують та наснажують - несподівані сюжетні віражі, добрий гумор, гра словом і привабливі персонажі? Тобто все, що так захоплює уяву й водночас стимулює творчі здібності дитини. Ще й будучи видане у "Ранку".
А все дуже просто, адже все це - у збірці цікавих і веселих віршів «Жив один кіт сто котячих літ» Віктора Терена - відомого українського поета і письменника, майстра пера і невтомного оповідача.
Отже, вас чекає чимало веселих і кумедних історії, і зокрема про те, де живе Пані прохолода, миша пише листа до Парижа і по небу гуляє Місяць кучерявий.
Або як вам, наприклад, така весняна пригода, де все летить шкереберть:
Хлоп’ята у ліс не йдуть по гриби,
А кухар не їсть вермішель.
Бо в розпачі всі — кіт лапку забив
І більше НЕ ЛОВИТЬ МИШЕЙ.
Один генерал попав в короля,
А цілив, дурко, в мішень.
Бо з кішкою кіт всю ніч прогуляв
І більше НЕ ЛОВИТЬ МИШЕЙ.
Літак не летить, і став пароплав
На якір під комишем.
Бо кіт-мандрівник з подвір’я пропав
І більше НЕ ЛОВИТЬ МИШЕЙ.
І сохне верба, і тріскає дуб,
І в’яне китайський женьшень,
Бо кіт найгостріший виламав зуб
І більше НЕ ЛОВИТЬ МИШЕЙ.
І хто нам порадить, і що нам робить
З химерним котом Тимошем?
Він спить-муркотить, муркоче і спить
І більше НЕ ЛОВИТЬ МИШЕЙ.
Крім історії, де ми познайомимося з котом-диваком, який не ловить мишей, ми ще запізнаємось із гоноровою коровою, мешканцями барабана, жучком Итно-тидно та іншими героями. Хоч би й з черепахами:
В понеділок черепахам
Захотілось до ставка.
Черепахам-нечупарам
До тепленького ставка.
Не барились черепахи —
у вівторок і пішли.
Топи-топи, чапи-чапи,
Покупатися пішли.
Середа... Уже підходять
Черепахи до воріт.
Ну й проворні! Вже підходять
Черепахи до воріт.
А в четвер були надвечір
Аж ген-ген за ворітьми!
Денчі-венчі, дивні речі,
Аж ген-ген за ворітьми!
Натомились, находились,
Тому в п’ятницю весь день
Відпочили, як годилось,
В холодочку цілий день.
Прямо зранку черепахи
у суботу знову йдуть!
Черепахи-горопахи
У суботу знову йдуть.
І таки б дійшли в неділю,
Тільки прикрість отака:
Доки йшли, перехотілось
Черепахам до ставка.
Або також можемо дізнатися, як живе ще один маленький герой, про якого ми згадували трохи вище:
Жив та був собі жучок,
Мав зелений піджачок.
Итно-тидно,
В піджачку
не видно!
Ген на яблуні шпачок,
Не знімай свій піджачок!
Итно-тидно,
В піджачку
не видно!
Як же звався той жучок,
Що вдягнувся в піджачок?
Звався дуже дивно —
Итно-тидно.
Або ось так само зовсім цікава (не)бувальщина про ще одного екзотичного героя, який їде потягом у далеку й цікаву подорож.
На пероні гуляє індик —
Він од баби з кошика втік.
І купив на поїзд квиточок —
В Індію, за вербовий тиночок.
Буде в Індії за пів годинки…
От зрадіють індійські індики!
Телефонуватиме звідти: «Кольо, кольо!»
Це по-індичому: «Алло, алло!»
Тож читайте, радійте, живіть сто веселих і добрих літ! Наче кіт у назві цієї веселої збірки.
Віктор Терен. Жив один кіт сто котячих літ. – Х.: Ранок, 2024. — (Серія «Рідні вірші»).
Ілюстрації: Світлана Горпинченко
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma