Ви тeж помітили? З початком українського наступу його просто здуло з порядку денного та дипломатичних новин як якусь незначну порошинку. Це про щось свідчить?
Дійсно, це означає і може призвести до важливих висновків заснованих вже не на аналізі а на подіях які спостерігаються в реальності.
Перший висновок: Китай або не має ефективного плану припинення путінської війни, який ґрунтується на принципах міжнародного права і Статуту ООН; або не має сили тa потужності щоби втілити його в реальністi; або, вiн не має щирого наміру бачити таке врегулювання.
Перший варіант сильно підриває будь-які претензії Китаю на лідерство у світі яке ґрунтується на праві та Статуті ООН.
Це немислимо і малоймовірно для лідера сидіти на паркані протягом трьох років масштабної міжнародної кризи. Уникнути такого висновку, виходячи з фактичної реальності видається дуже складно.
Другий варіант повністю спростовує такі твердження. Хто сприйматиме та поважатиме лідера, який спочатку не здатен сформулювати чітку та аргументовану позицію, а потім не має сили та/або бажання втілити її в реальність?
А третій - просто не є сумісним з цим твердженням. Якщо Китай не має щирого наміру підтримувати врегулювання яке ґрунтується на принципах міжнародного права і Статуту ООН на практиці і в реальності, то слова не зможуть додати або змінити висновок, який ґрунтується на його фактичних діях і позиції.
Уникнути висновку стає дуже важко: сьогоднішня позиція Китаю на основі його дій - не слів, все менш сумісна з його претензіями та надіями на роль лідера у світі майбутнього, що ґрунтується на принципах міжнародного права та справедливості.
Грати у відданість міжнародному праву, мовчки граючи на руку одному з найгірших агресорів в історії сучасного людства - це не дуже гарна симфонія. Дисонанси стають помітними і навіть очевидними. Цей спектакль обмежений у часі та вірогідності.
Стати одним з лідерів світу заснованого на мирі, справедливості та праві; aбo переступити межу тa піти назустріч банді міжнародних бандитів та агресорів? Відстань між цими варіантами велика настільки, наскільки це можливо з моральної та розумної точки зору. І чим довше Китай робитиме вигляд що не помічає, гратиме дві мелодії одночасно, тим менш імовірним буде успіх його лідерського проекту.
Що означає принцип неприпустимості агресії у Статуті ООН? Чи поширюється він на всіх членів, чи тільки з застереженнями та умовами? Чи повинні переговори про значення цього принципу відкриватися за кожного випадку агресії?
Що означає незалежність та суверенітет держав у тому самому документі? Ці слова щось означають, або просто написані на папері?
Чому реакція на неспровоковану агресію має починатися з припинення опору агресорові, а не з припинення агресії?
Світ чекає від Китаю зрозумілих, чесних відповідей на ці питання, не ігор у слова з урахуванням того, що це може означати для його майбутнього.
Один із лідерів світу заснованого на законі та правилах? Aбo гравець в Осі агресивних диктаторів?
Чи здатний Китай впливати на події у світі, у тому числі у його найближчому оточенні? Aбo діє на користь і під впливом Путіна та інших агресивних диктаторів?
Відповіді на ці питання доведеться дати світу, і їх не вдасться висловити лише словами.
Тут є вибір, який треба зробити. І жодні слова не дозволять Китаю уникати його значно довше.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma