Несподівані контрастні зміни і виклики для шанувальників завжди були спеціальністю Бові. Через більше, ніж 40 років сценічної кар’єри цей ексцентричний британець пройшов кілька музичних та іміджевих перевтілень, майже кожного разу тягнучи за собою натовпи шанувальників і натхненних ним діячів культури. Музичну кар’єру Девід успішно поєднував з акторськими спробами, котрі нерідко супроводжувалися широким визнанням. Небезпідставно музична преса нарекла його Хамелеоном, а один із його перших хітів називався «Changes». Ось 10 неймовірних перевтілень Девіда Бові.
1. Ефеб (1966 – 1969)
Для тих, хто познайомився із Девідом Бові у часи найбільших звершень 70-х чи 80-х років, його перший юнацький образ не стане великою несподіванкою. Музика, яку творив молодий Девід Джонс (бо таке справжнє прізвище Бові) була особливою комбінацією напрямку поп 60-х років, а також елементів, характерних для водевілю і фолку. Майбутній Зіґґі Стардаст тоді був милим і вихованим, однак варто визнати, що в тому погляді вже помітним ставало певне творче божевілля…
2. Гермафродит (1969 – 1972)
Якщо у 90-х Вас шокувала статева амбівалентність Мерліна Менсона, а сьогодні жахаєтеся при появі Кончіти Вурст, подивіться на обгортки альбомів «The Man Who Sold The Word» і «Hunky Dory». На першій з них побачите довговолосого Девіда в сукні, позиченій у своєї дружини, а друга представляє золотоволосу дівчину… Так, це все вже було. І було більше, ніж 40 років тому. Звичайно, супроводжувалося кращим звучанням, однак сила шоку не відрізнялася від теперішньої. Щодо музики, то на початку 90-х Девід скерувався у напрям із сильнішим звучанням, який перетворився невдовзі в амбітний варіант глем-року.
посилання: Changes (1971)
3. Інопланетянин (1972 – 1974)
Зіґґі Стардаст. Космічний рок-месія. Вигнанець із чужої планети. Міжгалактичний аутсайдер. Зіґґі був першим реальним і дуже радикальним образом Девіда Бові, який, не зважаючи на короткий термін існування, найбільше прикріпився до виконавця. Це було саме те, що треба! Світ сходив з розуму через цього ексцентричного англійця, а альбом «Rise And Fall Of Ziggy Stardust And The Spiders From Mars» став величезним хітом. Вражаючий імідж, сміливі ідеї (часто витвори японського дизайнера Кансай Ямамото), виступи, що нагадували театральні вистави, зробили Девіда зіркою найбільшого формату. Бові/Зіґґі став іконою, культовим об’єктом і величезним натхненням для решти музикантів на чолі із Мерліном Менсоном і Леді Ґаґою.
Посилання: Ziggy Stardust (1972)
4. Світлий соулмен (1975 – 1976)
Зіґґі Стардаст загинув на сцені 3 липня 1973 року. Тоді Бові оголосив здивованим фанатам, що це його останній виступ. Треба визнати, що відрізання голови курці, яка несе золоті яйця, це не дуже обдумане рішення, однак Бові завжди був неспокійний душею та потребував чогось нового. В результаті, створений ним образ затьмарив його самого. Додамо до цього всього ще гори кокаїну і стає очевидним, що щось мусило відбутися. Зіґґі пішов. Зрозуміло, що у альбомі «Diamond Dogs» з 1974 року ще можна було відчути його присутність, але вже 1975 рік став часом народження когось зовсім нового. Захоплений звучанням «Motown», Бові поринув у чорну музику. Позбувся космічного іміджу, одягнув стильний костюм і записав соул-альбом, який став хітовим.
Посилання: Fame (1975)
https://www.youtube.com/watch?v=FW9x7OkwpxA
5. Худорлявий білий принц (1976 – 1981)
Вбивство Зіґґі і перехід до білого соулу не залагодили справи з наркотиками. Наркозалежність зробила із Бові свою власну карикатуру. Хворобливо худий, із вираженими ознаками параної, він почав сторонитися людей, а під час інтерв’ю вигадував нереальні речі. Ліками стала чергова кардинальна зміна образу, яка цього разу була більше музичною, ніж іміджевою. Худий білий принц вперше з’явився на обкладинці випущеного у 1976 році альбому «Station To Station», у якому помітною була схильність Бові до щораз прогресивнішої музики. Експериментальні пошуки Девіда знайшли вихід після зустрічі з Брайаном Іно, черговим музичним провидцем, відомим популярністю авангардового гурту «Roxy Music». Виїзд до Західного Берліну, клопітка праця у тамтешньому «Hansa Studio» результувала так звану «берлінську трилогію». Новаторські альбоми «Low», «Heroes» і «Lodger» до сьогодні вважаються одними із найяскравіших проявів музичного генія.
Посилання: Heroes (1978)
https://www.youtube.com/watch?v=Tgcc5V9Hu3g
6. Денді (1982 – 1989)
Такого повороту подій тоді ніхто не очікував. Після кількох років музичних експериментів, Бові вирішує повністю закинути відкриття нових напрямів, а замість цього, разом із альбомом «Let’s Dance» поринає у течію, якою тоді пливла більшість музикантів – поп, час від часу поп-рок. Небагатообіцяюче звучить, правда? Пахне компромісом і підлаштуванням до ситуації, але… Власне, тут з’являється чергова несподіванка, бо Девід виграв. Знову. Щасливчик! Стильна зачіска і найдорожчі костюми не позбавили його креативності у виконанні, він все ще безпечно дрейфував на межах мистецтва. На жаль, наступні альбоми Бові-Денді не були настільки успішними, як «Let’s Dance», а насичені концертні графіки перетнули межі пристойності, тому музикант зважився на чергове комерційне самовбивство, заснував гурт…
Посилання: China Girl (1983)
https://www.youtube.com/watch?v=E_8IXx4tsus
7. Хлопець із групи (1989 – 1992)
«Tin Machine» мав стати рішучою і потужною рок-відповіддю на останні поп-дії Бові. Це означало також чергову революцію в іміджі виконавця. Очевидно, найбільш ризиковану із комерційної точки зору. На 3 роки музикант відмовився від випуску музичних альбомів під своїм іменем, скликав новий гурт і відправився на гастролі, які послідовно оминали великі сцени. Зрештою, треба дивитися правді в очі – без прізвища Бові шансів на заповнені зали взагалі не було б. З музичної точки зору, «Tin Machine» був досить цікавим проектом. Суворе металічне звучання, іноді суміш із панком, дивні, наче аматорські кліпи і задушлива атмосфера. Сам Бові вирішив, що стане просто учасником гурту, тому, бувало, навіть поступався вокальними партіями ударнику Хантові Сейлсу.
Under The God (1989)
8. «Привіт, Spaceboy!» (1995 – 1997)
У 1993 році Бові повернувся до діяльності під своїм іменем, однак альбом «Black Tie, White Noise» складався із поп та соул треків. Імідж артиста також не шокував. Елегантні костюми, модельна зачіска – публіці це все вже було добре відомим. Аж нарешті світ почув альбом «Outside», найбільш новаторський проект Девіда Бові від часів «Low». Повернулися звукові відступи у невідоме, прийшла електроніка і потужні гітари. Композиції стали менш передбачуваними, сміливо фліртуючи із індустріальним роком. Плюс до цього – новий імідж. Коротке біле волосся і дуже характерна борідка придавали музикантові дещо диявольського вигляду. Повернулися авангардні костюми і вибухові концерти.
Little Wonder (1997)
9. Рок-аристократ ХХІ століття (1999 – 2003)
Нарешті прийшов спокій. Альбом «Hours» став поворотом у напрямку до більш простого року, а «Heathen» і «Reality», хоч і не позбавлені авангардних звучань, представляли зрілого музиканта, який погодився сам із собою. Зовнішній вигляд Бові на початку ХХІ століття поєднував екстравагантність 70-х років і щось таке, що можна назвати аристократичною елегантністю. Гастролі супроводжувалися великим успіхом, музику зустріли із прихильністю як критики, так і фани, тому ніхто не передбачав того, що мало статися…
Посилання: Never Get Old (2003)
10. Чоловік із Високого Замку (2003 – 2016)
Може, справа у проблемах зі здоров’ям, з якими Бові боровся у 2003 році, а може, це був черговий несподіваний хід бунтівного музиканта, але альбом «Reality» виявився останнім у тому періоді. Спочатку Девід обмежив свою музичну діяльність гостинними виступами, а згодом завершив її взагалі. Не переставав зніматися у фільмах (закарбувалась у пам’яті роль Ніколи Тесли у «Престижі»), однак, це теж були спонтанні пориви. Прийшов 2013 рік і світ сколихнула абсолютно несподівана інформація про повернення Девіда Бові. Ейфорії не було кінця, медіа гуділи, преса знову почала публікувати матеріали, які розповідали про творчий шлях музиканта, у мережі презентували нові чудові кліпи. Новий альбом виявився черговим музичним попаданням в яблучко, тому що комерційний успіх, особливо після такого довгого періоду відсутності, був гарантованим. Ми отримали чудову комбінацію напрямків, що асоціюються із «Low» та останніми звершеннями музиканта (від початку ХХІ століття). Дехто закидав Бові надмірний консерватизм, очікуючи, напевно, нових музичних проривів, однак більшість сприйняла «The Next Day» із правдивим захопленням. Через 3 роки світ сколихнула страшна новина – 16 січня 2016 року музикант попрощався із життям в оточені сім’ї. Девіду було 69, півтора року він боровся із раком. Останній альбом Девіда Бові «Blackstar» вийшов за декілька днів до смерті співака − 8 січня 2016 року. У квітні того ж року був представлений новий кліп «I Can't Give Everything Away» − посмертне відео до фінального треку альбому, режисером якого виступив давній друг Девіда Бові, художник Джонатан Барнбрук.
Посилання: The Stars (Are Out Tonight) (2013)
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma