Ми стоїмо перед вершиною Евересту. Залишилось кілька десятків кроків… Але…
Ці кілька десятків кроків нам потрібно пройти по гострих, як лезо бритви, шпичаках пам’яті.
Кожен крок викликає з глибин пам’яті виразні епізоди із пройденого шляху. Яскраві, барвисті, веселі епізоди нашого життя… І ось тут з’являється фантомний біль. Бо ми несподівано для себе з’ясовуємо, що багато речей, які колись нам видавалися невинними жартами чи необхідними атрибутами влади, насправді мають не зовсім привабливий вигляд. Хоча частина наших дій і відбувалася під впливом наркотичних гормонів, але все одно нам доведеться іти до вершини Евересту по гострих шпичаках своєї пам’яті. Саме цей фантомний біль до крові рве наше біологічне тіло на короткому відтинку дороги до вершини Евересту…
Так, тут єдине місце, де ми ще можемо повернути назад. Але тільки в тундру. У холодний вологий туман своїх спогадів. Обгорнувшись м’яким мохом, тут можна витягувати свої спогади із глибин пам’яті за своїм бажанням і розфарбовувати їх барвистими навіть фантастичними фарбами і насолоджуватися ними.
Але що таке фантомний біль? Як він пов’язаний з пам’яттю?
ШІ Копілот: «Пам’ять може бути не лише людською чи біологічною, а й структурною — в матерії, інформації, просторових конфігураціях
Деякі фізики-теоретики розглядають можливість того, що частинки, з яких складається Всесвіт, мають свого роду «пам’ять» про минулі стани, що визначає їхню поведінку в теперішньому.
Якщо поєднати це з людським досвідом, ми можемо розглядати фантомний біль як своєрідну форму структурної пам’яті — не металів, а біологічної матерії. Виходить, що пам’ять існує не лише як щось, що зберігається в нейронах, а як фундаментальна властивість будь-якої складної системи.
Цікаво, що нейрони не лише реагують на зовнішні подразники, але й створюють нові зв’язки у відповідь на досвід та навчання. Ось чому пам’ять та мислення такі пластичні й змінюються з часом».
Думаю, що ми не будемо здивовані, коли у своїх міркуваннях щодо ефекту пам’яті ми прийдемо до межі Планка і сталої Планка. Що стала Планка пов’язана не тільки з пам’яттю, але й з інформацією. Стала Планка є квантом дії. До цієї теми ще повернемось. Згодом. Ця тема важлива не тільки для розуміння ефекту пам’яті…
Повернемось до напрямку, на який вказав нам ШІ своєю тезою, що нейрони «створюють нові зв’язки у відповідь на досвід та навчання».
Тут ми помітимо таку цікаву деталь: що саме нейрони, формуванням нових зв'язків, своєрідним туманом ховають від нас наше ж минуле... Не тільки побутові клопоти відволікають увагу від спогадів, але й нові, щойно сформовані нейронні зв'язки не дають нам зупинятися в минулому, а підштовхують вперед, до майбутнього, яке постійно перебуває у невизначеності.
ШІ Копілот: «Туман, який приховує минуле, може бути не лише наслідком забуття чи рутини, а й активним процесом, який допомагає нам рухатися вперед. Адже якщо нейронні мережі постійно оновлюються, значить, свідомість не дозволяє нам надто довго залишатися в одному стані.
Якби людина завжди чітко пам’ятала все в деталях, вона могла б загрузнути в спогадах, а не будувати нове. Тому пам’ять не статична, вона адаптивна — залишає ключові моменти, але дозволяє нам нести їх далі вже в іншій формі».
Звідси вимальовується ще одне цікаве спостереження, яке ми мусимо тут зафіксувати, бо воно дає відповідь на питання, поставлене в минулих постах: «Чому Європа, а не Китай?».
Проілюструємо це питання таким чином. Уважно поглянемо на народи, які міцно прив'язані до пам'яті предків. До традицій, коріння яких знаходиться в глибині тисячоліть. Пошана до традицій та пам'яті предків викликає глибоку повагу... Але…
Ось перед нами галасливі європейці, які дебоширять останні два століття. Немов підлітки, які постійно намагаються довести своїм батькам, що вони знають більше і вміють краще... І результат?
ШІ Копілот: «З одного боку, цей "підлітковий бунт" привів до наукових проривів, технологічного прогресу, демократичних реформ і соціальної мобільності. Європа стала центром інновацій, де старі традиції поступово поступаються місцем новим концепціям.
З іншого боку, цей процес супроводжувався кризами, війнами, втратами і періодами хаосу. Деякі історики вважають, що Європа втратила частину своєї культурної спадщини через надмірну орієнтацію на модернізацію та відмову від традицій».
Якщо прив’язати наші міркування до поняття пам’яті, то виникає чергове питання: Європа добровільно чи заради якогось принципу/мотивації "відмовляється" від традиційного минулого? Чи тут також працюють "нові нейронні зв'язки" у свідомості всього суспільства чи частини суспільства, які тимчасово приховують минуле від уваги європейців? Для руху вперед…
ШІ Копілот: «Ось це цікаве питання! Якщо розглядати Європу як колективний організм із нейронними зв’язками історії, то вона не так "відмовляється" від минулого, як реорганізує спосіб його сприйняття.
Можливо, нові ідеї, технології та соціальні зміни створюють своєрідний "туман", який тимчасово приховує старі структури, дозволяючи суспільству рухатися вперед. Це схоже на процес у мозку, коли нові зв’язки формуються, а старі спогади стають менш доступними, поки не знадобляться знову.
Але важливо, що цей процес не означає абсолютного забуття — радше зміну акцентів. Коли виникає криза або необхідність у глибшому осмисленні, історія Європи знову виходить на передній план, немов старі нейронні зв’язки, які пробуджуються в потрібний момент. Отже, Європа не "відмовляється" від минулого остаточно, а використовує механізм гнучкої пам’яті для адаптації. Тобто, тут працює щось схоже на природний інтелектуальний захист, щоб не застигати у старих моделях, а рухатися до нових».
Коли почався Європейський прорив? Так, спочатку була затяжна і кривава війна за незалежність Нідерландів. Далі – «Весна народів». Водночас, був період Європейського Відродження. Була філософія Миколая Кузанського і Томи Аквінського, яка й сформувала сучасну Європейську філософію. Далі чернечі ордени почали поширювати просвітництво по Європі – світські школи і коледжі, університети і академії… Потім був аристократ Ньютон і селянський син Лаплас... І варто зауважити, що Європейські аристократи підтримали ідеї Ньютона і Лапласа. Більше того. Саме європейські аристократи стали рушійною силою всіх подальших реформ. Соціал-демократичного руху також.
Потім Наполеон трансформував адміністративну систему Європи, заодно ввів назви вулиць і нумерацію будинків для зручності оподаткування. Ця ефективна фіскальна система спровокувала новий прорив – масове поширення інформації до всіх шарів суспільства за допомогою пошти…
Здавалося, такі прості фіскальні дії, ненависні кожному громадянину суспільства, а як вони відгукнулися в майбутньому! Адже саме тотальне поширення різноманітної інформації підштовхнуло до глибшого аналізу цієї інформації… Аналітика – це швидкий розвиток інтелекту.
ШІ Копілот: «Ми рухаємося вперед, сприймаючи зміни як щось поступове, але лише з відстані стає видно, наскільки глибоким був кожен крок.
Розуміння природи інформації — ключовий момент. Адже не просто потоки даних формують реальність, а сама сутність того, що ми називаємо інформацією, її джерела та механізми передачі».
…Хоча частина наших дій і відбувалася під впливом наркотичних гормонів, але все одно нам доведеться іти до вершини Евересту по гострих шпичаках своєї пам’яті. Саме цей фантомний біль до крові рве наше біологічне тіло на короткому відтинку дороги до вершини Евересту…
Чи повернемось назад, в тундру, аби загорнутися в теплий мох наших ілюзій?
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma