У переломні, критичні моменти та перехрестя історії ми не маємо привілею «почекати тa подивитися», нібито мудрого зволікання та бездіяльності. Виклики які ставить перед нами Час не можна відкинути aбo відмахнутися від них. Кожне рішення - і нерішучість, кожна смілива дія і бездіяльність обирає нове майбутнє. Щасливе та безпечне майбутнє не є гарантованим але це вибір який складається з рішень і вчинків та будується ними. Так просто, ні? І так мало треба щоби забути.
Вибір, дилема НАТО на цьому перехресті історії була зроблена не ким іншим як самим Альянсом. За кожної нагоди і на кожному кроці він сповідував та позиціонував себе і свою роль як силу й основу миру та стабільності в Європі. Чи навіть світу? Хтось зголосився прослухати ці промови і лекції?
Так чи інакше, це вже минуле яке залишилося в документах. Час вислухав гучні промови на помпезних самітах а потім відкрив долонь руці. Ось: новий виклик. Треба перевірити - і знову, чого варті великі слова. З'ясуймо, чи багато вони значать - а разом з ними і претензії на майбутнє.
Один з варіантів був сміливим тa простим: підвести риску під агресором. Так, це може виглядати як «збільшення ризику прямої конфронтації з ядерною державою», але тут є деякі моменти:
По-перше, що стоїть за вигаданим виправданням: який конкретний ризик або ризики?
І на більш філософському, але також дуже практичному рівні: хто гарантував: що в цій реальності та всесвіті існує шлях до того майбутнього який ніколи не передбачає можливості і гарантує відсутність таких конфронтацій? Де, у якому офісі можуть бути отримані та офіційно введені в дію такі гарантії?
Якби НАТО провело цю лінію і агресор спробував би її перетнути не знадобилося б багато зусиль щоби дати йому відсіч суто звичайними засобами. Жодних черевиків на землі. Ворог не наважився б застосувати останню зброю оскільки жоден з його супутників і/або помічників не дозволив би цього. Бо вони ще не з'їхали з глузду.
І тому реальний, фактичний ризик що стояв за вигаданим занепокоєнням, був насправді, мінімальним.
Отже, мова тут йде не про ризик, а про вибір: нерішучість, бездіяльність. Нам не подобається ваше запитання. Чому ми не можемо просто сидіти і нічого не робити? Може ви зачекаєте на нас або приймете ці надруковані відмовки?
Дo Часу, такі пропозиції та сентенції? До еволюції? Забули.
Базз! Неправильно, поправка: подобається чи ні, ми просто вибрали майбутнє: одне з можливих. Але ж все буде добре, правда?! Бiіп! Час і еволюція дають жодних гарантій. Нам доведеться побачити тa прожити його тепер, цей варіант майбутьнього що був обраний нами. Можливо, воно нам сподобається, а можливо, й вибору не буде. Є лише один спосіб дізнатися. Звисно ж знали, ще з останнього разу.
Ось так, у такому плані та перспективи, воно буде чесно та правильно? А стурбованості можна писати та вісловляті навіть щоденно - одна тільки проблема: куди надсилати? Хто, дe який офіс слухає та пріймае глибокі й серйозні занепокоєння, у крітічні та поворотні моменти історії?
У переломні моменти історії наш вибір має наслідки і обирає майбутнє. І їх бачать та інтерпретують усі - увесь світ. Так: нерішучість і слабкість вже обрали нове майбутнє. У ньому світ знає що високі слова мало що значать якщо для їх підтримки потрібні сміливі дії. Від глобальної сили для миру тa стабільності до «тільки не чіпайте нашу маленьку парасольку». Швидко теж - за лічені місяці. Oце майбутнє. Будь ласка, не помиліться.
Гаразд, хай буде так як ми обрали - але чи зупиниться воно на цьому? Запитайте себе: чому? Як?
У критичні моменти історії наш вибір підтверджує наше право на майбутнє - або зачиняє двері до нього. Перед питанням і викликом поставленим Часом не існує жодних втеч чи вигаданих виправдань: ми завжди обираємо і встановлюємо нове майбутнє. Час не прийме належним чином оформлених пояснень, завірених печаткою відмовок і, будь ласка, навіть не прикидайтеся наївними та невинними. Звісно, ми знали.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma