А ще сьогодні День знань, що змушує не тільки ностальгувати за булочками з буфета, льодяною гіркою та пропущеними від мами.
Сьогодні на окупованих територіях у перший клас пішли діти, які народились вже під час війни. Думки з цього приводу вселяють страх.
І чим більше часу минає, тим більше усвідомлюєш, що може минути ще стільки і по декілька разів. Недалекий той день, коли ми можемо побачити новини з ОРДЛОУ чи Криму про перших студентів, що народились вже після 2014го року. Діти, які могли би стати нашими лікарями, вчителями, інженерами, космонавтами. Художниками й артистами. Музикантами й режисерами.
Цього ж дня на вільних територіях у перший клас пішли діти, які народились вже після Майдану. І думки з цього приводу вселяють радість.
І чим більше часу минає, тим більше усвідомлюєш, що прохід у минуле потроху заливається бетоном. Дороги назад більше немає. І зовсім недалекий той день, коли ми точно побачимо новини про людей, що народились вже після 2014го року. Діти, які будуть робити Україну місцем, в якому хочеться прожити все життя. В якості лікарів, вчителів, інженерів, космонавтів, художників, артистів, музикантів і режисерів.
Зараз якраз час переглянути, що саме прочитають нинішні першачки у своїх підручниках. Яких героїв вони для себе відкриють. Якими історіями вони будуть надихатися. Як саме вони забажають змінити цей світ.
Аби дорослі й навчені життям діти по той бік фронту, повернувшись додому в Україну, відчули себе вдома. У безпеці. У притулку.
Аби ми, коли Росія нарешті зітре свої клики у порошок і люди на окупованій землі отримають волю, були готові відчинити двері тим, хто також готовий цінувати цю свободу з нами.
А поки що можна і треба спитати себе – який саме дім ми хочемо тут побачити до того моменту?
Підписуйтесь на мій Фейсбук і Телеграм!
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma