"Усе пусте, що там люди про тебе думають. Одні дивляться лагідним, добрим, зичливим оком. Другі - лукавим... Люди, які таким переймаються, дуже скоро з ума сходять. Найліпше сміятися з того. Бо нині кричать "осанна!" , а завтра - "розпни ! "Своє робити і йти вперед!"
Блаженніший Любомир Гузар
Пишу це, як російськомовний одесит, бо вже дістає тривала дискусія і просте людське бажання не навантажувати себе, не змінювати нічого, зачинитися від того, що йде війна, бо в мене ще не «прилетіло». У вузькому колі моїх друзів була дискусія про російську культуру. Один з моїх старших друзів, якому вже за 70 років опонував мені, що боротьба з російською культурою в Україні та заборони це велика помилка. Бо це зазихання на свободу, на різноманіття культур, широту кругозору та розвитку людини. Можливо я був не такий впевнений, як зараз після 24 лютого 2022 року. Так, культура важлива і цьому великих перешкод за для відсмоктування у країни окупанта не бачу і зараз. Життя коротке і є пріоритети на які треба мати час, а безмежність можливостей заглиблення в українську культуру, історію в цей час маємо замінити російською культурою та її псевдо історією!? Тоді до «опупіння» слухайте Цоя, Алегрову, Пугачову, Леонтьєва і ностальгуйте по юності в себе вдома. Читайте, саме зараз захлинаючись книги: Толстого, Булгакова, Пушкіна, Достоєвського. В цьому вам ніхто не заважав і не завадить.
Навіщо це я? Мої аргументи на підтримку всього українського та перешкоджання експансії з боку агресивного сусіда були в розмові прості. Що є базисом для ідеології війни, російського шовінізму, а тепер геноциду українських громадян рашизмом? Це тривале і агресивне культурне проникнення з ідеологемами "російської імперії", фальсифікаціями її і нашої історії. А якщо до цього ще додати економічні та політичні чинники «псевдо братерських обійм»? Саме культурні та історичні ідеологеми були вкладені у щільні лави наукових праць, на бібліотечні полиці з книгами, особисті бібліотеки кожного громадянина України, а тепер і електронний формат і це невипадково. Ці формати «промивання мізків» стали невід'ємною частиною свідомості низки поколінь, які сформували добрий грунт для жахів війни на знищення України сьогодні. Саме тому у окупанта була така впевненість щодо захоплення нашої країни за півтора місяці. Поступове знищення української самосвідомості для асимілювання в "один народ" пройшло за основними напрямками: культура, історія, релігія, мова, традиції, цінності. Джерела перерахованого та їх прояви у різній формі стали складовою гібридної війни, яка не припинялася століттями. Нейтралізація впливу джерел російського гібридного впливу залишається і залишатиметься обов'язковою темою гарантій нашої незалежності. Далі почув "стенання" з приводу вилучення книг та порівняння із фашистами тих, хто їх вилучає... Ніхто не вилучає з вашої особистої книжкової полиці ті дев'яносто дев'ять відсотків книг, що лишилися від совка. Але рекомендую згадати, як ви самі сором'язливо прибирали праці класиків марксизму-ленінізму, підручники з історії та політології СРСР і говорили собі - "гаразд, залишу тільки про війну".
Минуло тридцять років, кривава війна, як з'ясувалося, жодних братніх народів немає, очевидно і не було, є ворог, терорист, убивця, міф помер. Мертвих прийнято ховати, а на їхні могили приходять родичі та друзі. Наші могили та вузлики правдивої історії знаходяться на інших пантеонах історичної пам'яті! Російську мову для нашого спілкування обрали не ми, не наші батьки, а кати українського народу. Впроваджували дуже довгий час і це треба усвідомити кожному.
Але Свобода є цінністю та базовою умовою існування у кожній демократичній країні? Рішення на будь-якому рівні має відбиратися за критерієм - чи розширює воно права та можливості громадян чи ні? Обмеження свобод? Так, вони допускаються і діють тимчасово та виключно в інтересах національної безпеки в демократичних країнах. Нехай таке тимчасове обмеження діє років двадцять – не заперечую!
Нам допомагають перемагати: військова хитрість, вдача, пробуджена вікова лють, почуття справедливості вільної людини, взаємодопомога, рідненька родюча земля, що стала місцем сили та братерства. І це все ще в суспільстві, яке хворе на споживання, пацифізм, суспільстві що любить хліб і видовища. У нереформованій країні з економікою, що руйнується, поганим інвестиційним кліматом, традицією не платити податки, з феодальною економікою і традиційним середньовічним протекціонізмом, коливаннями суспільних думок на межі диктатури чи демократії. Жахи війни мають стати не просто стимулом до виживання нації, а відродження та змін. Час показав, що наказом чи постановою, законом про чергову реформу не можливо змінити свідомість, зміни вимагають особистого переусвідомлення кожного через біль, працю, втрати і набуття нових цінностей повсякдення. Важка і повсякденна праця кожного над собою і в своєму оточенні. Хто ще сподівається, що зміни оминуть його – не варто! Внутрішній спротив лише віддаляє важкий шлях до змін на краще буття і подальшу самоізоляцію від суспільства.
"Слава Україні! Героям слава!" – щодня ми вигукуємо в військовій частині о дев'ятій ранку. Ми вшановуємо наших Героїв, нашу історію, наші традиції, нашу Україну, нашу хату, наших рідних, думаючи про майбутнє. Час для подальшої дискусії, хто ми і де ми відбулись вичерпаний. Для протиріч нема часу і не місце. Своє робити і йти вперед! Рекомендую ще почути цього гарного хлопця!
З повагою,
Сергій Сарафанюк
#СергійСарафанюк #СергейСарафанюк #УкраїнськаОдеса #УкраїнськоМовнаОдеса #Одеса #ПротеріччяЧасу
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma