Першим допис про це залишив на своїй сторінці екснардеп Ігор Мосійчук, після нього інформація про обшуки в Головному управлінні розвідки активно розійшлася сторінками блогерів та інтернет-ЗМІ. У відповідь ГУР МО України наступного ж дня одному із медіа залишило коментар стосовно того, що у відомстві жодних обшуків не проводилося і вся зазначена інформація є неправдивою. Відразу ж за цим повідомленням з’явилася нова інформаційна хвиля на тему «Російські спецслужби активно проштовхують вкид про конфлікт між двома найбільшими українськими спецслужбами – Службою безпеки України та Головним управлінням розвідки України».
8 липня. Київ. В телеграм-каналі «Київ оперативний» з’являється повідомлення про стрілянину на вул. Соломії Крушельницької та супровідне відео: четверо чоловіків у цивільному переслідують зі стріляниною Toyota Land Cruiser, згодом пересідають в Volkswagen й продовжують гонитву за джипом. Відео буквально за дві години видаляють зі всіх ресурсів «Київ оперативний», проте новина вже просочується в кілька ЗМІ. Зокрема на одному із місцевих каналів з’являється невеликий сюжет із супровідним коментарем від Дарницького райвідділку поліції, що цей інцидент був операцією спецслужб.
Робота спецслужб в Україні та й світі загалом доволі рідко виходить в публічну площину. Це є логічним, адже характер роботи є доволі специфічним та й співробітники служб не дуже палають бажанням публічно висвітлювати ними ж проведені спецоперації. За часи проведення антитерористичної операції на Сході України кількість таких заходів відповідно в рази збільшилася, більше того – при Службі безпеки України створюється спеціальний відділ, котрий займався проведенням спецоперацій «на тій стороні» - на території ОРДЛО.
В той час, коли українські ЗМІ із логічних причин не висвітлюють та й власне не мають доступу до проведених операцій, медіа з Росії залюбки надають дані своєї розвідки й детально описують як самі заходи, так і їхніх виконавців. Одним із таких матеріалів був сюжет російського Першого каналу про вбивство ватажка ДНР Олександра Захарченко. За їхніми словами, виконавцем цієї спецоперації став Андрій Байдала «Швед» - агент СБУ.
Десь в той же час Байдала знову засвітився у росЗМІ як куратор однієї із провальних операцій із ліквідації одного із високопоставлених чиновників ДНР. Ця інформація не так широко розійшлася в медіа, проте «свої» чудово знали що відбулося. На 6-й рік війни чималій кількості добровольців неодноразово доводилося зіштовхуватися, а часом й співпрацювати на фронті із українськими спецслужбами. Багато хто з них був особисто знайомим як із Шведом, так із іншими агентами. Тому коли на військових-добровольців різного профілю почали виходити люди від Байдала з пропозицією співпраці, багато хто погодився.
Суть пропозиції була такою: під егідою однієї зі спецслужб створюється надсекретна група професіоналів з метою проведення масштабної операції. Бійців запевнили, що операція буде проводитися в надзвичайній секретності, люди отримають гідне фінансування за її проведення та й загалом увесь супутній «соцпакет» із певними гарантіями та повним спорядженням. Відбір до групи відбувався доволі серйозний: проходили співбесіду з психологом та поліграф, а в майбутньому під час підготовки до операції давали зобов’язання здати всі свої засоби зв’язку.
Проте після тривалого часу активних тренувань та підготовки на одній із військових баз під Києвом Швед повідомив, що через певні проблеми із керівництвом фінансування дещо затримується, а проведення операції також відкладається на «ось-ось». Бійців перебазували із Києва до Донецької області, проте з часом від постійного очікування та невизначеності (в тому числі й фінансової) група повільно почала розпадатися.
Зрозуміло разом з цим відбувався витік інформації: про надсекретну групу, котру неофіційно створювали з метою більшого засекречення, і майбутню операцію знали вже навіть рядові підрозділи як добровольчі, так і ЗСУ, не те що спецслужби. Проведення спецоперації в таких умовах вже виглядало як нереальне, проте Байдала продовжував свою риторику «завтра-післязавтра».
Окрім того з’явилася інформація про те, що Швед вже немає нічого спільного із СБУ: побивши горщики із кимось із керівництва Байдала перейшов працювати до ГУР МО, під егідою якого й сформувалася група та планувалася операція. Важливо, що рядові бійці до останнього не розуміли з якою саме спецслужбою вони співпрацюють.
Таким чином станом на липень 2020 р в групі залишилося близько 8 чоловік. Бійці перебували на базі за кілька кілометрів від найближчого населеного пункту в зоні ООС: когось тримали якісь особисті зобов’язання, а хтось не втрачав надії, що все зміниться й група зможе реалізувати свої задачі.
Проте о 7й ранку 9 липня на базу завітали гості в особах представників департаменту контррозвідки та «альфівців». Бійців затримали й вивезли в Київ, де й оформили протокол про затримання й вручили підозру про… незаконне зберігання зброї. Ще раз: бійців групи Головного управління розвідки затримали на їхній базі й інкримінували їм незаконне зберігання зброї. На день раніше зі стріляниною, на Позняках у Києві СБУ затримує й самого Андрія Байдала.
І тут починається найцікавіше. Виявляється, що Андрій Байдала, він же Швед, очолює своєрідну ОЗГ, що займалася шахрайством, хакерською діяльністю та злочинами в банківській сфері, через що відомий європейським правоохоронцям і за кордон не виїзний. Свого часу справді співпрацював з СБУ, проте через певні махінації від співпраці з ним відмовилися. Проте це не завадило Шведу з метою вирішення особистих питань називатися співробітником Служби безпеки України. З 2016 року мав свою бойову групу, а з 2019 розпочинає процес її легалізації через Головне управління розвідки. На основі цього починаються спільні з ГУРом «проекти», під прикриттям Головного управління розвідки. Одним із таких стає фінансування групи: за документами на неї щомісячно виділяється близько мільйона, проте до бійців ці кошти не доходять, а осідають в кишенях Байдала і певних кураторів із ГУРу. Крім всього іншого, є дані про те, що Швед торгує інформацією й даними на окремих агентів.
Зараз Андрію Байдалі інкримінують створення незаконного військового формування для дестабілізації ситуації в країні. Після затримання керівництво ГУР МО України відхрещується від рядових бійців й від групи загалом.
Як наслідок виглядає все дуже цікаво: з одного боку немає й ніколи не було групи, а отже й фінансування на неї теж ніколи не було. А з іншого – кілька бійців самі по собі зібралися в будинку серед степів Донбасу й невідомо звідки зібрали чималий арсенал зброї – адже саме так намагаються зобразити ситуацію в ГУРі. Але ж тренування на цілком офіційних базах та куратори на автівках зі спецталонами явно нікому із бійців не наснилися.
Таким чином, поки відбувається вияснення стосунків серед керівництва двох спецслужб, в ув’язненні в стінах Печерського відділу СБУ перебувають рядові бійці. Добровольці, більшість з яких перебувають на війні від самого її початку, котрі фактично підписалися на авантюру не в якості заробітчан, а для виконання потужної операції на користь держави, дехто з них раніше вже побували в полоні й зі стін підвалів ФСБ потрапили до підвалів СБУ…
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma