Зв'язок з окупованими територіями не втрачався впродовж всієї війни. Зазвичай це були побутові розмови і надія на скорий прихід ЗСУ. Особливо надія на окупованих територіях зросла після вдалого Харківського контрнаступу та після звільнення Херсона. ТАМ терпеливо очікували весни, тепла і ЗСУ.
Все змінилося в несподівану сторону кілька неділь тому. Спочатку поступали поодинокі повідомлення про переїзд російських сімей з глибинки на окуповане Запорожжя і ось уже нехай не про масовий переїзд, але…
В перший же день війни старенька бабуся провела з одного із містечок, що на Запорожжі, всіх своїх молодих родичів подалі в тил, а сама залишилась доглядати за їхніми квартирами. Всю війну порожні квартири ніхто не зачіпав. Кілька неділь тому вона несподівано виявила в квартирі сина …цивільних поселенців з глибинки росії. В бабусю ніхто не стріляв, повелися досить ввічливо, але пояснювати свою присутність в чужій квартирі не захотіли. На прохання бабусі забрати з квартири хоч якісь речі сина була коротка відповідь: «Теперь это все наше». І двері зачинились.
На сьогодні всі квартири бабусиних дітей і родичів зайняті російськими цивільним сім’ями. В містечках почались поширюватися чутки, що південне Запорожжя відійде росії за мирним договором, який ось-ось підпише Зеленський. Настрій в українців, які терпеливо очікували ЗСУ помітно підупав.
Я не приділяв цій інформації якоїсь уваги і постійно стверджував, що ці всі чутки є одним із епізодів інформаційної війни, яка спрямована на поширення сумнівів та невпевненості в українському суспільстві.
Але події останніх днів заставили замислитись і пошукати відповідь на питання: а чи не пов’язані між собою повідомлення про переселення росіян на окуповану територію України із заявами «Купола» та останньою публікацією від викладача Києво-Могилянської бізнес-школи Валерія Пекара?
Так, саме питання виглядає досить диким, особливо стосовно «Купола»… Але… Синхронність викладу схожої за своєю суттю теми від офіцера ЗСУ та викладача цивільної бізнес-школи не може не зацікавити. Тим більше, що пост Валерія Пекара одразу ж передрукувало абсолютно проросійське видання «Фокус» https://focus.ua/uk/opinions/554421-vigrati-viynu-prograti-mir-shcho-zhahlivogo-stanetsya-pislya-peremogi. Джерело тут https://site.ua/valerii.pekar/vigrati-viinu-prograti-mir-inerciinii-scenarii-i0n112p. Тим більше на фоні анонсованої на 24.03.23 «мирної ходи з питаннями до влади»…
Залишимо конспірологію російським пропагандистам. До яких я від сьогодні додаю і викладача Києво-Могилянської бізнес-школи Валерія Пекара, активного пропагандиста партії Порошенка.
Коротко відповім на питання.
Чому я вважаю Валерія Пекара активним пропагандистом партії Порошенка?
«Виграти війну але програти мир: що жахливого станеться після перемоги» – це назва публікації Валерія Пекара, яка говорить сама за себе.
Війну ще не виграли – це перше. Зрозуміло, що після війни доведеться добре попрацювати, аби відновити економіку України. Але робота – це жахіття? І в чому Пекар бачить виснаженість українського суспільства, в «усталости от войны»?
Але в уважного читача зникнуть всі питання після підзаголовку «Реформи не зроблені – вони не на часі». Порошенківський наратив, який тупо просувається в українське суспільство весь рік війни з росією. Далі ідуть страхи від тих, хто виїхав і… не зможе повернутися. Бо в Україні їм світить стаття за ухиляння від призиву. Я не знаю, чи ризикне Порошенко, якщо його знову оберуть гетьманом, скасувати цю статтю, але побалуватися нею перед виборами можна. Ну, а виття, що в Україні нема достойно оплачуваної роботи – це якраз до Порошенка: хай достойно платить своїм працівникам. Звідси й танці.
Чому я вважаю Валерія Пекара російським пропагандистом?
Пропустимо пропагандистські російські штампи, які Валерій Пекар намагається втюхати українському суспільству («Запад устал от Украины») і звернемо свою увагу, на чому саме будує своє «жахіття» Валерій Пекар, водночас, у чисто російському стилі, чіпляючи всім своїм майбутнім опонентам ярлики «придворних блогерів».
Посил будується на інтерв’ю з Девідом Вільямсом «Головне пам'ятати, за що ви воюєте» https://zn.ua/ukr/interview/kerivnik-tsentru-konstitutsijnoji-demokratiji-universitetu-indiani-devid-viljams-holovne-pamjatati-za-shcho-vi-vojujete.html. Читач може сам перечитати це надзвичайно цікаве і конструктивне інтерв’ю, і зробити висновок, як похабно Валерій Пекар перекрутив не тільки суть, але й самі слова Девіда Вільямсона. Все це в строго за російськими методичками.
Але пригадаємо початок нашої розмови. Про активне заселення окупованого півдня України росіянами з глибинки. Це тільки на перший погляд здається, що ситуація на окупованих територіях ніяким чином не співзвучна з публікаціями в українських ЗМІ, які вже «ділять шкуру ще не вбитого ведмедя».
Тим більше, що Девід Вільямсон наголосив, що всі структурні перетворення в США відбувалися вже після війни і після продуманих дебатів. Але ніяк не під час війни. Не під час натиску ворога.
Отже, чому росіяни переїжджають на окуповану частину України, хоча й самі говорять, що війна скоро закінчиться і зовсім не перемогою росії?
На це питання дуже важко знайти якусь адекватну відповідь, якщо не придивитися до політичної суєти в самій росії.
В росії вже практично сформувалися чотири впливові групи, які почали боротьбу за владу. Але! Всі представники «нової влади» в росії не схильні виводити російські війська з усіх окупованих територій України, а тільки потім вступати в мирні переговори з Україною. Вони намагаються вже й «затерти» питання погашення збитків, завданих Україні війною – саме звідси від Пекара «Ця зрозуміла й очевидна теза добре пояснює бідність та розруху, безробіття та зростання цін. Наступні 25 років українці переживають гостру образу за таку поведінку Заходу»…
Звідси і "жахіття після війни" від Пекара.
А група Навального вперто притримується позиції про «новый референдум для жителей новых территорий» вже після війни, бо «куда ж девать приехавших туда россиян»...
Читач може порівняти розмову Навального до його ув’язнення (досить дивного, на думку частини російських демократів, з якого він активно спілкується з усім світом) із розмовами його найактивніших прихильників сьогодні
Отже, те, що відбувається сьогодні на окупованих територіях України надзвичайно гарно синхронізується з публікаціями в українських ЗМІ і з активними рухами Петра Олексійовича та його команди.
Післяслово.
Петро Олексійович, ви так і не відповіли на питання Шуфрича, яке він поставив вам у Верховній Раді в переддень війни: «За що саме путін дав вам 72 (сімдесят два) мільйони доларів?».
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma