Карколомні пригоди, магія з містикою і звісно ж кохання чекають на читача у цьому продовження історії «Село не люди» назвою "Добити свідка". Варто нагадати, як чотирнадцять років тому через інтриги і жадібність сільського магната Івана Залусківського згоріла Шанівка, постраждали селяни, та найбільше — Катерина, яка втратила всіх, кого любила. Повернувшись у село, де її кличуть відьмою, вона знайшла захист у старій бабиній мазанці.
Тож чотирнадцять років Залусківський і Катерина не бачилися, але намір прибрати її, як свідка, злочину, не покинув, хоч це виявилося й складно. «За мить стало не смішно, бо вогники продовжувати невпинно наближатися. Пливли швидко на висоті приблизно метр від поверхні землі. І тільки тепер Залусківський усвідомив, що стоїть саме на тому місці, де минулого разу його файний «джип гранд чирокі» заглух, а потім і щезнув назавжди. — Та що за фігня? — пробурмотів уперто. Насупився. Вдивлявся у вогники, які продовжували стрімко наближатися. «Чого ж я лопату не взяв?!» — тільки й устиг подумати, коли з чорноти почув грізний рик, і тої ж миті на нього плигнув великий, страшний, як наймоторошніше нічне видіння, вовк».
Утім, не покинувши свого наміру, Залусківський багатів та міцнів, а дівчина поступово втрачала свій особливий дар передбачення. І так би їхні дороги розійшлися назавжди. Якби одного дня на занедбаному шанівському обійсті школярка Стаська не знайшла... труп чоловіка. Але Катерина знає, хто жертва і хто вбивця. Тепер її життю знову загрожує небезпека. Через наклеп Катерина й сама опиняється під підозрою. Вона нікому не вірить і майже ніхто не вірить їй. А той, хто розпочав смертельне полювання на Катерину, упевнений: порятунку їй немає. Розпочате багато років тому час довести до кінця...
Ілюстрація: Валентин Губарєв
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma