Enigma Enigma

Ігор Бондар-Терещенко

2023-03-29 07:29:40 eye-2 3969   — comment 0

Долар і більш нічого

Психоаналіз у наській культурі лише починав розвиватися, коли на початку цього століття його ініціяторку забрали Вищі сили. Цілком символічно голос її змовк, натомість щойно тепер маємо переклад знакової праці Младена Долара "Голос і більш нічого" (К.: Комубук). Чи треба воно нам? Мабуть, що так, коли зважити, що українська культура має бути гідно представлена на европейському ринку ідей, не будучи залежна від транзиту інформації, який донедавна мав російське "перекладне" коріння.

Хоча, навіть в Европі голос – як предмет дослідження нашого автора - не був об’єктом серйозних філософських зацікавлень аж до 1960-х років, коли той самий французький постмодерніст Жак Дерріда помістив його у центр своїх теоретичних зацікавлень. До того ми лише "вершка ся дохапували", як писав Франко, а тепер у нас разом із народним епосом і Козою-дерезою буде свій власний Дерріда! Хоч насправді автор книжки – представник теорії Лакана і близький друг Славоя Жижека, але все одно: постмодернізм до нас таки "пройшов".

Тож наразі автор книжки висновує цілу філософію голосу – цього унікального людського феномену - розглядаючи "фізику" голосу, лінгвістику голосу, етику голосу та політику голосу. Тобто дивлячись на голос так, як ми ще ніколи на нього не дивилися. Також автор нагадує, що все почалося з картинки на грамофонній реклямі, де песик уважно слухає музику на платівці. Утім, не все так просто виявилося зі словом "слухає", адже недаремно автор використовує поняття "голосу", закликаючи на допомогу тексти Кафки і Фройда. "Слухаю" етимологічно пов’язано зі "слухаюсь", а вже "слухання" (і відповідний "послух") передбачає, що хто має віддавати накази – ясна річ, вголос – а хтось повинен їх виконувати. І це не завжди голоси в грамофоні. Словом, сумна залежність, погодьтеся.

До речі, художник, який на початку ХХ століття намалював вищезгаданого собачку, так і залишився автором однієї картини, до кінця життя продукуючи для ринку її копії. У такий спосіб автор демонструє те, як реальність може бути перекручена за допомогою одного-єдиного чинника – звуку голосу, яким, буває, і виконують оперні арії, і виголошують смертні вироки.

Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma