🌿Продовжуючи тему "свій-чужий" виникає питання, а хто і що роз'єднує та чому!? Чому в спільноті йде спротив тим чи іншим тригерам і чому вони чіпляють або стають якоюсь комою у стосунках!?
Виходячи з дійсного суспільного та політичного стану, де в суспільному сприйнятті ще немає повного бачення майбутнього, а ті кроки що зроблені в побудові держави не стали незворотними ми не тільки бачимо майбутнє по різному, а й саме майбутнє залишається під питанням!?
Незалежно від політичних поглядів щось повинно бути спільним, об'єднувати. Тимчасово, а може й ні, це є безпека в умовах війни. Допомога тим, хто її забезпечує та інформаційна безпека. Умова особистої визначеності при повній невизначеності майбутнього та керованому хаосі надає сил та віри, що грунтується на діях. Чому на нас так впливають та дратують чужі сенси, де група чи людина транслює свою іншу "визначеність"? Бо це дає усвідомлення, що нам заважають на нашому обраному шляху і цю перешкоду треба прибрати...
Моя особиста думка, що незалежно від сприйняття подій у кожного з нас вже сформовані фільтри і вони ширші ніж "свій-чужий". Ми кожного дня бачимо, що наші вчорашні "внутрішні вороги" різні. Хтось просто очікує, адаптуючісь до любого розвитку подій, іноді краде за звичкою, хтось реально змінився і допомогає ЗСУ, іноді більше ніж завзяті патріоти, бо ще й має ресурси та інші можливості. Хтось далі співає і лише вигукує гасла. Ми різні, а сьогодення та майбутнє у нас спільне. Дорослішаємо ми разом і війна пришвидшила ці процеси. Чи є ми нацією!? Що таке нація? Кожний розуміє по-своєму, але є визначення цього.
"НА́ЦІЯ (лат. natio – плем'я, народ) – спільність людей, об'єднаних, незалежно від їхнього етнічного походження, політичними інтересами, усвідомленням своєї спільності на певній території (землі) з певною державною організацією (суверенітетом), єдиним громадянством, юридичними правами та обов'язками."
Незалежно від різнобарвлення поглядів, наслідків міграції та етнічного походження нас повинно об'єднувати поки що одне крім бажання безпеки, це побудова "політичної нації", де інтереси, ставлення до подій, публічних висловів, суспільних відносин можуть і повинні будуватися і проходити через особисті фільтри - чи заважає це побудові цієї політичної нації? Звичайна людина за своїми побутовими потребами не думає про це і не усвідомлює важливість цього, не бачить покрокового зв'язку зі своїм повсякденням. Тому важливим залишається наявність лідерів думок, їх впевненість і об'єднуючи меседжи. Цього зараз не вистачає... Як думок та й самих лідерів, бо багато з них в умовах війни "здулися" або повтікали. Хтось з них не усвідомлює свою роль зараз, хтось живе минулим, хтось тоне у критиці. Одже питання на часі залишається, що незалежно від бачення майбутнього ми залишаємося будівничими політичної нації або її руйнаторами. Кожний в цьому займає своє місце незалежно від етносу, місця, соціального статусу та поглядів. Отже теза про "армія, мова, віра", незалежно від її походження зараз на часі і потребує усвідомлення.
"«Політична нація» — політична спільнота громадян певної держави, сукупність людей, які усвідомлюють свою приналежність до цієї спільноти, поважають правила, які існують у суспільстві. Більшості членів політичної спільноти властивий патріотизм, відповідальність за долю країни."
Подорослішати, це по-перше усвідомлювати не лише права, але і особисту відповідальність, що ми пишемо, кажемо та робимо.
🦉Цікавлюся відповідями тих, хто навмисно розхитує суспільний човен в той чи інший бік:
🧑🤝🧑Чи відносять вони себе до української спільноти?
⚔️Чи поважають вони Закони і вже встановлені Правила?
🇺🇦Чи вважають вони свої дії та вислови патріотичними?
🛀Чи усвідомлюють вони свою відповідальність за долю держави?
Свята закінчуються і треба якось співіснувати або йти одним шляхом!? Бо відчуття "суспільного дурдому" не додає впевненості та відбирає у кожного дорогий час.
З повагою,
Сергій Сарафанюк
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma