Цього ми вже точно не чекали, і насамперед тому, що нібито все вже давно відомо у цій галузі, аж раптом таке. Навіть оголена натура чи нетрадиційна стилістика сприймається інакше, повірте, аніж ця традиційна для деяких практика висловлювання.
Тож не дивно, що "Театр і його двійник" Антонена Арто (К.: Видавництво Жупанського) - видатного французького письменника-авангардиста, реформатора театру й філософа - має таку "двозначну" назву. Оскільки, виявляється, "інший" театр – це не лише те, що відбувається за лаштунками, але й те, чого не відбувається навіть там. А немає там, панове, "живого" життя, і концепції театру жорстокості, викладена, до речі, у цій збірці есеїв, це не чергова методологія авангардного театру, бо рамки тут значно ширші.
Річ у тому, що двійником театру автор бачить такі, здавалось би, несумісні явища, як чума, алхімія, метафізика і жорстокість. Ну, й інше зло. Це явище в Арто має космічні виміри і є своєрідним життєвим принципом. Якщо у найрадикальніші часи нашої епохи, чи пак у недалеких 90-х, актори на сцені всього лише на ліжках стрибали, то можете собі уявити, що вони робили задовго до того, як в Україну прийшла "театральна" незалежність. Страшно уявити, чи не так?
У будь-якому разі, увазі українського читача вперше пропонується тодішня думка, автор якої ставить під сумнів вузькі уявлення про культуру й, звертаючись, зокрема, до традицій східного театру, пропонує відшукати істинну, магічну культуру, яка відповідатиме справжній поезії та квінтесенції реального життя. До першої частини книжки увійшла знаменита збірка есеїв Антонена Арто "Театр і його Двійник". Друга частина є своєрідним двійником першої, теоретичної частини, тут представлені твори для сцени – п’єси та сценарії, серед них єдина п’єса, написана за принципами Театру Жорстокости «Ченчі», сценарій єдиного знятого Арто фільму "Пастор і мушля" та інші твори, а також листи й маніфести письменника.
На фото: фрагмент вистави "Апокаліпсис кум фігурис", реж. Єжи Гротовський, 1968
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma