Тссс! Це великий та глибокий секрет дипломати вам про нього не скажуть. Але у нас тут блог не дипломатичний, тому можна. На третій рік уже, і у всіх на увазі: які тут секрети?
Є такі люди, які добре говорять: great talkers. На очах і в лекціях у них усе ясно, очі блищать тa й готові вести вперед дo самого... але тут промова кінчається. Sorry. У промовах Джо жодного разу не соромився у виразах. Але на цьому, словах і виразах, майже все в нього й закінчувалося.
Джо любить малювати собі якісь лінії, які Влад чи то розуміє, чи то навіює йому. Джо думає що читає мозок Влада, його запалену свідомість якщо вона ще існує у фізичній реальності; або х його з яка там асоціація, але ось уже результат: перед очима.
Джо добре розуміє що практично кожна ненульова дія може - потенційно, призвести до ескалації, - і тому уникає 90-95% з них.
Джо ухвалює рішення місяцями, а потім, коли вже начебто ухвалено, раз назад - i скасував! Може щоб заплутати Влада; або уникнути ескалації. Або обідва разом тобто обхитрив таки самого Влада. Х/з.
Джо любить відмірювати рішення мікроскопічними порціями: наприклад, двадцять ракет, тридцять танків: цe на тисячі кілометрів фронту, як у Другій світовій а після повернутися тa скоротити ще наполовину. Щоби раптом не сталося жахливої ескалації. Береженого як то кажуть...
Коли величезна скеля балансує на вершині; і немає ні волі, ні рішучості щоби спрямувати її в потрібному напрямку; які ще варіанти залишаються? Правильно: нескінченно малі, мікроскопічні дії. Що станеться те станеться: але, принаймні, ми не будемо в цьому винні. Ми навіть нічого не зробили, бачите? (але небо мовчить: завжди)
Така ситуація. Черчілль не боявся Гітлера, за фактом. А Джо боїться: i цe теж вжe, за фактами.
Ми розповідаємо тут про це до речі не для того, щоб докоряти або принижувати Джо: у свої 90 років він навряд чи зміг би щось змінити у своєму характері. Але в критичній, екзистенційній ситуації необхідно чітко знати та розуміти з чим ти маєш справу. Особливо, було б нерозумно, необґрунтовано та й просто небезпечно очікувати та розраховувати на сильни та мужні вчинки від надмірно обережної людини. Очевидно: не так?
Доля української перемоги; і незалежності; і майбутнього не може визначатися тремтячими пальцями старіючого балакуна. Це була б величезна і дуже небезпечна авантюра. Не кажіть цього Джо: він може стурбуватися. Але немає сенсу прикидатися що не знаєш цього, плекати і будувати собі неможливі та небезпечні ілюзії. Нездійсненні ілюзії ніколи не допомагали вижити.
Але Час не дає квиток у майбутнє за надії та побажання; навіть за чудові демонстрації. Він дається тільки за результат: у реальності та на долоні. Це хтось знову переплутав їх? Намалював собі в уяві: і справа зроблена – як завжди?
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma