(вільний переказ «Кола Земного» Сноррі Стурлусона)
Було колись в Ойкумені величне місто Троя, яке височіло над морем і біля його стін текла широка річка Данапріс. Колись Троєю правив мудрий конунг Мунон (або Меннон) Рудий, а дружину його звали Троан (теж руда). І був у них рудоволосий син на ім'я Трор, ми зараз кличемо його просто - Тор. Тор з кувалдою. А місто, в якому жили-поживали мудрий конунг Мунон із дружиною Троан та сином Тором, ми зараз називаємо Ольвія. Хоча якщо чесно говорити – там і міста вже немає ніякого. Половину поглинуло море, а замість іншої половини – ями у землі і щороку туди збираються учні землеробів, які видають себе майбутніх вчених. Хоча, як знає кожен Істинний, наука – це не колупання у бруді, а шляхетне здобуття Істини в дискусіях і мордобої на бенкетах, присвячених будь-яким організаційним питанням. Як тоді було прийнято, Мунон відправив сина на виховання до свого кума Лорікуса у Фракію. Це для того, щоб Троан не довбала дитину всякими бабськими штучками – печеньками, вареньками та поцілунками в пупок. Бо хлопець повинен рости правильно, вигрібати від ровесників і навалювати їм здачу. З цим Тор справлявся чудово, тому що силоміць його природа не обділила. Щодо розуму нічого сказати не можна, але коли є сили неміряно, то особливого розуму і не треба – все одно з тобою всі погоджуватимуться, і ніхто не ризикне сказати щось проти. Коли Тор підріс, то йому самому захотілося поцарювати, тобто покермувати. Тому він убив Лорікуса та його дружину. Вона була стара і тому користі від неї стосовно одержати спадкоємця не було ніякої. Та Тор цим і не парився особливо – і коли зрозумів, що царством (він його назвав Трудхейм) керувати треба не стільки силушкою богатирською, скільки розумом великим, то кинув усе до собачих свинів та й пішов бомжувати. Багато славних подвигів здійснив Тор під час свого скирдоманства. Багато пива було випито, багатьом дівкам подоли задер. Але навіть це теж незабаром набридло добру молодцю, бо хоча бомжувати весело, але надто голодно. І тому й вирішив Тор знайти собі постійне місце проживання, де було і постійне місце харчування. На північ від Чорного моря тоді була розташована Велика або Холодна Швеція. Дехто вважає, що Велика Швеція не менша за Велику Країну Сарацин, а дехто зрівнює її з Великою Країною Чорних Людей. У Швеції багато великих областей. Там багато також різних народів та мов. Там є велетні і карлики, і чорні люди, і багато дивовижних народів. Там є також величезні звірі та дракони. З півночі з гір, що за межами заселених місць, тече Швецією річка, правильна назва якої Танаїс. Вона називалася раніше Танаквісль, або Ванаквісль. Вона впадає у Чорне море. Місцевість біля її гирла називалася тоді Країною Ванів, або Житлом Ванів. Ця річка поділяє третини світу. Та, що на схід, називається Азією, а та, що на захід – Європою. Цю річку ми зараз називаємо Доном. Ось туди прийшов Тор і оголосив себе сином конунга живших там асів, Одіна. Одін конунг подивився на свіжонабутого синка і вирішив, що такий дуболом йому може в житті стати в нагоді. Тому й не став викривати самозванця, хоча Фрейя того ж дня закотила таку істерику, що Один із психу прицвявся власним списом до найбільшого ясеня, який тільки знайшов на кручі над Великим Доном, який ми зараз називаємо Сіверським Дінцем. Дев'ять днів провисів Одін на дереві, але організм та бажання попити пивка перемогли суїцидальний напад. Тоді Одін конунг відцвяхувався і повернувся до підданих. А щоб вони не ставили безглуздих питань, то оголосив, що Батько Небесний просвітив його за період аскези, дав йому буквар із міцними рунами (Одін не палив тютюну, і тому буквар був ретельно вивчений ним за час дев'ятиденної нудьги). І наказав поміняти місце проживання, бо незабаром тут, у Великій Швеції, стане напружено та нудно, тому й потрібна «двіжуха». Аси не заперечували, бо біля Одіна конунга стояв здоровань Тор і привітно посміхався народу, поблискуючи червоними від перепою очима з-під залізної шапки з приробленими до неї турячими рогами (щоби пивний кухоль завжди був під рукою). Та й проти божої волі виступати мисливців не знайшлося – адже в такому разі дуже навіть просто було отримати в череп не тільки від скаженого не лише на вигляд Тора, а й від усієї юрби, охопленої не менш скаженим релігійним екстазом. Ось так і рушили аси в дорогу, прихопивши з собою ванів, і прийшли на якийсь скелястий півострів на півночі Європи. Там вже жили жалюгідні люди, але аси міцно вломили їм усім і, у пароксизмі самовеличі, оголосили себе богами. Отець Небесний тоді був надто зайнятий, щоб відволікатися на такі дрібниці, і тому асам цей акт манії величі зійшов з рук. Вани було образилися і пішли війною на асів, але Одін конунг знайшов вірне рішення поріднитися з ванами, і тому мордобій не був ані довгим, ані надто жорстоким. Зате разом з ванами було зручно і вигідно експлуатувати тубільних трудящих. Трудящих тоді називали трелами, а зараз ми називаємо їх пролетаріатом та селянством. Досить швидко Велика Швеція забулася, і та земля, куди прийшли аси та вани, стала для них Новою Швецією, а незабаром – і просто Швецією. Самі ж переселенці дуже любили вранці виконувати національний гімн на дудках та барабанах (у кого не було ні дудки, ні барабана, той молотив в такт співу мечем по окованому металом ободу щита), а вечорами в пирувальному залі, сидячи на лавах веселощів і піднявши налиті пивом пінним турячї роги, переселенці голосно скандували: - Хай живе наш улюблений вождь, що вказав нам світлий шлях у щасливе майбутнє, корифей усіх наук, великий стратег і тактик сучасності, потрясатель основ Всесвіту, наш дорогий товариш Одін конунг! Тому навколишні народи, давлячись слиною від запахів свіжого пива, смаженого м'яса і напівоглухнувши від криків і бурхливих, тривалих оплесків, що переходять в овації, бенкетуючих, називали їх просто - скандинави. Втім, через деякий час скандинавами почали називати всіх, хто жив на півострові, навіть сам острів назвали Скандинавським. Тому ми зараз скандинавами називаємо не лише наших колишніх земляків з берегів Сіверського Дінця, але й нащадків скрелінгів, що в далекі часи було неправильно і не відповідало тодішнім поняттям. Про що ми взагалі почали розмову? Ах, так! Про великого богатиря Тора. Так ось - Тор придбав собі три чудові речі - кувалду, яка повертається до нього в руки після кидка; рукавиці, щоб було зручніше орудувати цією кувалдою, і пояс, який служив бандажом і додавав сили у численних битвах, у яких Тор брав безпосередню та пряму участь. Четверте придбання було не таким фартовим – у черепі Тора застряг уламок точила, який без ризику для життя пацієнта витягти було неможливо. Природно, що Тор не схотів, щоб розтин показав, що він помер від розтину, і тому, аби не спокушати долю, лише обробив напилком надто гострі краї уламка. Ззовні, звичайно. Щоб вони не дряпали руки, коли тихо та мирно чухаєш свою руду кудлату голову. Старий Одін конунг був дуже задоволений, що незважаючи на скандали та істерики Фрейї, він таки оголосив Тора синком своїм єдиноутробним. Втім, у Фрейї щодо загулів по чужих матрацах у самої було рильце в пушку, тому вона й не кипішувала надто довго. Тор же, вдосталь побомжувавши, побудував собі будиночок у вишневому садочку, одружився, став розсудливим, і зараз більше вдаряє по пиву з таранькою разом з ейнхеріями, яким він розповідає нескінченні байки про свої подвиги в подорожах. Бреше, звичайно, безбожно, але ейнхерії не ризикують його виводити на чисту воду, бо загрожує. Ну, поки що про Тора Блискучого все, наливайте, а то в горлі щось пересохло.Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma