«Досвід багатьох століть показує,
що будь-яка людина, яка володіє владою,
схильна зловживати нею,
і що вона рухається в цьому напрямі,
поки не досягне межі»
Монтеск'є
Про Чорнобаївку говорить вже, мабуть, увесь світ. І весь світ уважно спостерігає – чи буде продовження?
Але давайте відкладемо на кілька хвилин поп-корн і спробуємо розібратися в причинах цього дивного явища. Спробуємо знайти відповідь на питання: чи справді це явище дивне, чи нема тут закономірності?
Для початку поставимо перед собою вихідну умову: кожна людина, не залежно від соціального статусу чи матеріальних статків, є живою істотою, а тому вона наділена природою (Творцем, Богом, Аллахом – за вашим побажанням) цілим комплектом інстинктів та емоцій (з емоційним інтелектом включно), які дуже добре описані в різноманітних наукових працях. А також інтелектом.
Що-до інтелекту, то потрібне невелике уточнення. В кожної людини різний рівень інтелекту в точці відліку, тобто, з моменту народження. І точного пояснення цьому ефекту на сьогодні просто не існує. Так само, як нема пояснення дивному механізмові створення статі (хлопчик чи дівчинка) у безстатевому ембріоні. Але. Я є свідком можна сказати вибухового прояву інтелекту в різних людей в уже зрілому віці. Можливо, це явище стало результатом довгої і впертої роботи над собою – таке пояснення має під собою надійний фундамент.
Однак, для розв’язку поставленого перед собою завдання нам досить розуміння, що інтелект, наявний в людини на певному проміжку життя, регулює чи гамує наші інстинкти та емоції, які здатні вибухати в не зовсім підходящу мить. І тоді людина вправно орієнтується у реаліях життя і вчасно виправляє помилки. І тоді в людини досить духу, сили волі, аби визнати ці помилки, іноді навіть привселюдно.
Якщо ж інтелект з якихось причин не здатний гамувати інстинкти та емоції, можливо, що людина покладається виключно на свій емоційний інтелект, то з часом, під дією критичної маси накопичених інстинктивних і не виправлених помилок, людина поринає у своєрідний віртуальний світ. В цьому віртуальному світі існує виключно і тільки власне «Я», навколо якого обертається решта світу.
Отже, з’ясувавши вихідні умови нашого невеликого, зовсім малесенького, дослідження, візьмемо підручник з історії і відкриємо його …на сторінці Російсько-Японської війни 1904 - 1905 років.
Чому на цій сторінці? А тому, що перед тією війною для російських імперців Англія та США також були монстром-ворогом, яких російський Ванька мав весело покарати бліц-кригом. І то лежачи на бочку. Розгромивши …Японію.
Щоправда, роль кадировців у тій війні відігравали донські казачки, але то вже деталі, які ніяк не змінюють загальної картини. Тієї само картини, яка, знову ж таки, повторюється через сотню років.
Тогочасне російське командування було плоттю від плоті російського світогляду: «Я начальник, ти – дурак. Ти начальник, я – дурак». Тобто, ця філософська система сприйняття довколишнього світу утворювала своєрідну ауру, яка немов коконом сповивала кожну людину і позбавляла її волі до будь-якої самостійної дії.
Саме завдяки цій системі світогляду російські офіцери завжди міркували над тим, як саме подати ту чи іншу інформацію про стан справ своєму командирові. І думали, чи варто говорити щось взагалі, аби не накликати на свою голову проблем…
В результаті, інформація про поточну ситуацію могла дійти до вух генерала чи царя-батюшки в уже досить відредагованому вигляді, аби не зіпсувати настрою генералові чи царю-батюшці. Або ж не дійти взагалі.
А цар-батюшка керувався власною уявою про ситуацію в довколишньому світі. І в цій уяві всі були дурнями і блазнями, і мізинця його не вартували. Бо всі довкола мило посміхалися і говорили тільки слова, які радували вуха.
І у віртуальній уяві російського царя-батюшки браві люди в мундирах, які хвацько крокують на парадах, обов’язково мусять завалити будь-якого супостата. І цією віртуальною уявою запалювалися й генерали. Бо незапалених прибирали з підсвічника.
Результат тієї війни відомий. Якщо читач захоче помилуватися глибиною падіння Російської імперії після тієї Російсько-Японської війни, то варто лиш загуглити період від 1905 року і по …1917 рік. Далі – суцільний морок.
…Думаю, що читач, в процесі цього невеликого дослідження, з’ясував для себе, що явище під сучасною назвою «Чорнобаївка» є закономірністю. Як і весь подальший розвиток подій.
…Хоча, російський генерал Івашов попереджав про саме такий розвиток ситуації…
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma