Я не маю на меті аналізувати конкретну присутність Росії в економічному полі нашої держави. Я намагатимусь проаналізувати загальні тенденції і загрози від цієї присутності, позаяк економічний вплив є важливою складовою безпеки нашої держави і, відповідно, важелем впливу й елементом "м'якої сили".
Важливість цього питання важко переоцінити. Американські дослідники, іноді, відносять економіку до елементів HARD POWER (важкої сили), називаючи цей компонент "липкою силою".
Використовуючи "липку силу", сторона-власник переслідує декілька цілей:
- вплив на стратегічні отраслі економіки країни-жертви;
- отримання додаткового фінансового ресурсу (корупція і підкуп широко використовуються всіма спецслужбами світу);
- формування позитивного образу країни-власника;
- шантаж держави-жертви соціальним напруженням;
- поширення рівня впливу на прийняття політичних й економічних рішень державою-жертвою.
Наведу кілька прикладів.
Для створення проблем в діяльності такої стратегічної компанії, як Укрзалізниця, достатньо було штучно створити дефіцит однієї комплектуючої деталі., що, фактично унеможливило поточний ремонт рушійного парку. Питання в пожежному порядку в складних умовах війни вирішувалось на рівні Віце-Прем'єр-Міністра.
Досить часто діяльність однієї великої компанії (особливо - в стратегічно важливих галузях:енергетиці, транспорті, сільському господарстві) пов'язана з співпрацею величезної кількості вітчизняних підприємств споживачів та постачальників.
Наприклад, діяльність ОблЕнерго, з одного боку, напряму впливає на кінцевих споживачів (на нас з вами), з іншого боку - на діяльність великої кількості компаній-постачальників обладнання та послуг. Таким чином, робота ОблЕнерго суттєво впливає на цілі регіони а, іноді, й на всю державу.
Що до трансформації економічних важилів в політичні. На початку війни ВРУ вносила деякі правки до існуючого Законодавства в сфері енергетики. Якимось дивним чином держава втратила можливість вводити державне управління на енергетичних компаніях в разі надзвичайного стану. Прикра помилка? Непорозуміння? Не думаю. Яскравий приклад - компанія ЛЕО (Луганське Енергетичне Об'єднання) належить Костянтину Григоришину. Попри те, що всупереч Закону, власник відмовляється здійснити перереєстрацію підприємства, держава, фактично, позбавлена можливості реального впливу на діяльність цієї компанії.
Прийнятий новий Закон про ринок електроенергії вводиьь нові і досить жорсткі правила гри на цьому стратегічному полі. Лише два дні тому я проводив велику нараду з приводу тих загроз, які постають для Донбасу у вз'язку з нововведеннями. Представники Донецької і Луганської областей (керівництво шахт та водоканалів) зазначали про наявність великих економічних, соціальних, екологічних ризиків: руйнування водогонів, підтоплення, загазованість шахт і таке інше. Всі вони вже отримали попередження про відкючення 30-го січня поточного року.
Сама по собі криза в енергетиці - не новина. Цей надскладний ланцюг складнощів і ризиків існує з радянських часів: вугільні шахти (здебільшого) нерентабельні і не мають можливості своєчасно і в повному обсязі сплачувати вартість електроенергії, що, в свою чергу, призводить до нестачі коштів у енергогенеруючих та транспортних компаній. Закриття нерентабельних шахт - процес болісний, але неминучий. Проте, держава не приділяє належної уваги цьому питанню, що призводить до ланцюгової реакції в цілій галузі.
Багаторазово піднімалось питання реорганізації генерацій й переобладнанні з вугілля марки «А» (яке видобувається виключно на окупованій території та в Росії) на вугілля марки «Г». Попри те, що цей процес триває і не стоїть на місці, але примусити власника держава не має можливостей і не всі власники поспішають це робити, фактично фінансуючи агресора та НЗФ на окупованій території.
Було б надто безпечним і наівним неусвідомлювати того, що росіяни не мають спокуси використати такі важилі впливу на "киевскую хунту".
Чому американські фахівці називають цей вплив "липкою силою"? При фаховому підході, використання таких засобів як саботаж та диверсія (в фінансовій сфері, на транспорті чи в енергетиці) використовувати небажано - надто демонстративно. Співпрацюючи з компаніями країни-жертви, компанії агентів залучають до свої діяльності все більшу кількість вітчизняних підприємств. Таким чином формується, з одного боку, позитивне сприйняття країни-агресора ("они нам заказы дают", "нас Россия кормит"), з іншого боку - збільшується рівень залежності української економіки від російського власника вцілому.
Особисто я спостергів процес стрімкого пооникнення російського бізнесу ще з середини 90-х. Газ. Російський природній газ - джерело формування статків більшості наших олігархів. Вже тоді цей енергоресурс використовувася Росією для політичного впливу. Саме в середині 90-х в залу Верховної Ради увійшли представники "газовиків". Попри те, що вони досить жорстко конкурували один з одним, але уявити собі те, що вони могли повстати проти Росії (проти безпосереднього джерела власного збагачення) - химера. Саме тоді в ВРУ почала стрімко зростати корупція, саме тоді у ВРУ почали платити за голосування. Тому, наявність корупції і підкупу в переліку інструментів спецслужб не викликає у мене подиву.
З іншого боку, постає питання: чи ефективно Україна використовує такий надважливий елемент власної "м'якої сили", як економіка та фінанси? Відповідь - ні.
Згадайте наслідки "блокади ім Семенче&Соболєва". Що ми втратили? Ми втратили обіг гривні на окупованій території, віддавши її російському рублю. Ми втратили економічний вплив на низку підприємств та їхніх співробітників разом з родинами. Ми втратили можливість економічного формування позитивного іміджу України на окупованих територіях (наприклад, шахта, контрольована терористами, зупинилась, а шахта, контрольована владою - працює; на шахті "народной" заробітня плата 5000 грн, а на шахті "хунти" - 7000 грн, шахтарі, які виходять на пенсію на "народній" шахті, отримують пенсію "днр", а пенсіонери на українській шахті - нормальну державну пенсвію, відповідно до внесків до ЄСВ). Фактично, завдяки діям кількох десятків громадян, держава в стратегічному вимірі втратила те, за що спецслужби всього світу борються віками - ми втратили вплив!
Чи відповідає дійсності теза прибічників суцільної зради про те, що "влада нічого не робить, аби позбавитись залежності від Росії і зменшити рівень її присутності в економіці України? Абсолютно ні! В атомній енергетиці баланс палива зведений між Росією та США на рівень 50/50. Багато чого зроблено в інших галузях (наприклад, в фінансовій). Разом з тим, не бачу підстав для бравурних звітів про "перемогу"! На мою думку, темпи позбвалення російського економічного зашмаргу низькі, надто низькі. Саме тому і намагаюсь зайвий раз привернути увагу до цієї проблеми.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma