Ця стаття була написана в 2017 році, коли на лаптєстані почалися гоніння на езотериків. Хоча, з початком повномасштабки задля путєнга бурятські псевадошамани спалили п'ятьох верблюдів, а так звані "відьми путєнга" влаштували офіційний православний шабаш.
На еРеФії зараз почалися репресії, під які почали підпадати усі нескрєпні рухи. Першими стали йоги – їх звинуватили у незаконній несанкціонованій екстремістській діяльності. Можна припустити, що незабаром репресії розширяться з огляду на те, що псевдоправослав'я на Росії стало рушійною силою Системи. І тоді під каток потраплять усі інші містики, езотерики, ворожки та інший практикуючий народ. Рунологи, до речі, також.
Майор ФСБ Пердякін Акакій Ксенофобович сидів за своїм робочим столом і меланхолійно жував олівець з того боку, де було закріплено гумку. Олівець, як і гумка на ньому, був китайського виробництва і тому жувався набагато гірше, ніж олівці, що зникли вже давно від вітчизняного виробника. Якраз в цьому Акакій Ксенофобич розбирався чудово – вітчизняні олівці він гриз ще з дитячого садка, з'їдаючи на рік пачок п'ять, а то й шість.
Погляд майора, трохи замутнений після вчорашньої гулянки з «Бояришніком», тужливо повзав по кабінету, який був обставлений у ісконна скрєпному стилі, подаючи наочний приклад підлеглим і відвідувачам – яким має бути «ісконна русскій чілавєк». Основна теза основних скріп (Самодержавіє, Православ'я, Народ) панувала в оформленні кабінету – у червоному кутку красувався іконостас, де святий Георгій Побідоносець з ликом Маршала Радянського Союзу Георгія Костянтиновича Жукова вражав списом гідродракона імперіалізму, чий звірячий оскал був списаний із газетної фотографії Обами. Щоб не виникало жодних сумнівів, кого зараз зашампурит товариш Жуков, іконописець напівуставом на грудях гідродракона старанно вивів три ісконна русскія букви ісконна русскаго слова: «ЧМО». Ошуйну та одесну від цієї ікони знаходилися ще дві – ліворуч випромінювала сяйво написана сріблом і золотом ікона великомученика Миколи ІІ, якого в райській брамі зустрічає святий старець Григорій Распутін, а праворуч – святий Йосип Сталін у сонмі своїх маршалів і генералів, що приймає парад Небеснаго воїнства. Над іконостасом сяяв портрет найгеніальнішого збирача земель російських, шаленого миротворця і заклятого захисника всіх пригноблених закордонних співвітчизників, найліпшого Президента Російської Федерації, кандидата на помазання на царство, майже канонізованого Путіна Володимира Володимировича.
Мутний погляд Пердякіна зупинився на портреті. «Ех, важко ж нам, Володимире Володимировичу, викорінювати всіляку ліберастію на теренах нашої великої Батьківщини. А ще важче знаходити крамолу там, де її з першого погляду немає. Та й з другого, з третього – теж не видно» - повільно, ніби вагітна воша, промайнула в голові у майора ФСБ стрімка думка, викликана непосильним тягарем покладеної на нього роботи. Пердякін гірко зітхнув і ввімкнув комп'ютер, щоб хоч на пару хвилин відволіктися від праведних праць пошуком крамоли на російських порносайтах і кілька годин порубатися в «танчики» з проклятими хохлами, які зі своєї недокраїни загрожували процвітанню Великої Росії навіть на полі віртуальних танкових баталій.
Останнім етапом скріпної боротьби скрєпнаго суспільства проти світових антискрєпних змов було оголошення йогів носіями екстремістського вчення, і тому всі російські йоги підлягали негайній і беззастережній ізоляції від суспільства, щоби не розкладати його неправославними лжеістинами і лжепостулатами. Ті йогини, які були чи то багатшими, чи то розумнішими – здриснули з просторів Великої Батьківщини в гейропейські, піндосівські та інші дали. Ті ж йоги, у кого не вистачило на це або розуму, або грошей – негайно були оголошені антискріпними ворогами народу, відловлені та посаджені на різні терміни – від умовних (що завжди можна було замінити на реальні табірні) – до десяти років загального режиму на лісоповалі за Полярним колом, де гостро відчувалася нестача лісорубів карликових берез і збирачів ягеля.
Тут рука майора здригнулася, і клікнула по закладці «мордокниги» (так скріпно і православно у Великій Росії іменували буржуазно-ліберастічний «фейсбук»). Спочатку Акакій Ксенофобович нічого не зрозумів – головним чином він був збентежений тим, що його погляд прилип до зображення на моніторі. Але коли скакуни його думок пробігли приблизно два кола, то від радості він підстрибнув на своїй сідниці. Моментально з голови пішла каламутна завись вчорашнього високоскрєпнаго «Бояришніку» і не менш скрєпнаго «Стєкломоя». Голова стала холодною, серце гарячим, а руки умив рясний піт. Пердякін схопився і хвацько відмочив перед іконами «камаринського», хрестячись при цьому обома руками. Неслухняні губи шепотіли слова молитви, а Володимир Володимирович, здавалося, посміхався зі свого портрета, хижо вишкіряючи в добродушній усмішці зуби від гарного німецького стоматолога.
- Ось ВОНО! Знайшов! – заволав Акакій Ксенофобович і хотів було на радощах затягнути «Зі святими упокій», але схаменувся і голосно вирвав із глибини душі псалом «Живі помощі». Після цього Пердякін упорядкував розстроєні та розбіжні думки, щільно сів у кріслі і кинувся вивчати те, що викликало у ньому таку бурхливу захопленість.
Одна дамочка з Новосибірська дискутувала з триклятими хохлами, які гордо заявляли, що згідно з російською пропагандою, християнських немовлят, охрещених у РПЦ, вони таки пожирають – нафарширувавши снігурами і подаючи їх до столу в трусиках та зі смаженим снігуром в зубах, при чому і снігур має бути в трусиках. До того ж дамочка вивергала свій гнів на тих, хто не хотів співчувати, співчувати і сумувати разом із усім прогресивним людством страшної трагедії авіакатастрофи під Сочі, яка забрала життя кількох десятків холуїв із танцюристів та журнашлюшок. Спочатку у Пердякіна проскочила впевненість, що цю дамочку можна буде підключити до пошуків крамоли на громадських засадах, але умовно-безумовний рефлекс КДБшника спрацював на інстинктивному рівні, і майор вивчив не лише сторінку дамочки, а й усіх, з ким вона спілкувалася на «мордокнизі». Спершу Пердякін нічого особливого не помітив, але кілька разів вчитавшись у стрічку дамочкиного хахаля, він зрозумів, що сам, без чиєїсь підказки чи чиєїсь допомоги, саме він – майор Пердякін Акакій Ксенофобович, виявив найстрашнішу крамолу ліберастії і сепаратизму, що маскується під вірнопідданими камуфляжами словесного лушпиння. І пальці Акакія Ксенофобыча видерли з його щербатої пащі погризаний олівець, який запурхав над стандартними аркушами паперу формату А4.
Хахаль виявився прихильником проекту «Новороссія», про що він гордо заявляв у своїй мордокнижній пачкотні. Крім того, він заявляв себе як чаклун і письменник-езотерик. Дамочка була в тій же когорті - балувалася картами, відьмачила і підтримувала донбаських сепаратистів. Причому підтримувала, незважаючи на те, що як Донбас, так і «Новоросія» їй були, здавалося б, до одного інтимного місця. А якщо врахувати той факт, що Новосибірськ - це столиця сибірських прихильників відділення Сибіру від Москви, то хитка спочатку теорія змови езотериків та інших антискрєпних чаклунів, набувала все більш стійких форм, перетворюючись з аморфної маси припущень на твердокам'яну брилу суворої переконаності. Тому Акакій Ксенофобич вивів із цього всього лайна головні тези:
- Всі окультисти, чаклуни, відьми, екстрасенси, езотерики та містики, так само як і прихильники карт Таро є п'ятою колоною ліберастії та антиправослав'я, сатанинськими угрупованнями, які прагнуть зруйнувати споконвічні скрєпи, щоби Велика Батьківщина потрапила до брудних волохатих мацаків імперіалістичних паліїв війни, та й ті імперіалісти гидко поглумилися би над цнотою та честю Великої Батьківщини;
- Усі прихильники горезвісної «Новоросії», що особливо проживають у схильних до сепаратизму регіонах, є не лише латентними сепаратистами (адже вони всіма силами підтримують сепаратистів, хай і підтримуються Великою Батьківщиною), але також вони цілком можуть бути і латентними педерастами, бо все, що не скрєпно - тобто неправославно і гомосексуально. Про це вже багато разів говорили ісконна православні ієрархи ісконна православної РПЦ. А вже вони, самі будучи на 90% содомітами, чудово розуміються на цьому питанні;
- Усю цю компанію-братію потрібно буде вирахувати, ідентифікувати та придумати для них типові злочини, щоб на повній законній підставі пересаджувати. Адже Велика Батьківщина – правова держава, і безвинно в російських в'язницях та таборах немає жодної людини. Ні громадян Великої Росії, ні громадян інших країн. Окрім, хіба що хохлів. Але ж вони – недогромадяни недодержави, тому і вважатися ув'язненими ніяк не можуть – якщо хтось їх і називає «в'язнями совісті», «політв'язнями» тощо – не інакше як з подачі іноземних спецслужб, що звили затишні гніздечка по всіх просторах неосяжної Великої Батьківщини.
Акакій Ксенофобич відклав олівець, передав списані листки секретареві для комп'ютерного набору. Коли секретар пішов, Пердякін гордо подивився на портрет Великого Кормчого і стерховода і, з урочистою усмішкою промовив:
- Служу Великій Батьківщині! Піз ... Тобто - Амінь!
Рука майора ФСБ ковзнула в ящик столу, витягла пластикову пляшечку «Бояришніка» і майорський кадик засмикався, поки рідина, ніжно обпалювала слизову оболонку шлунка та переливалася з пластику в природне органічне вмістилище. Відкинувши порожню тару, Акакій Ксенофобович стомлено посміхнувся. Повіки його важко захлопнулися і голова поволі опустилася на стіл. Уві сні Пердякін злегка похрюкував і повискував від задоволення - йому снилися стрункі ряди вогнищ з палаючими на них чаклунами, відьмами, ворожками та іншими ліберастами, а він, гарний і поважний, у маршальських погонах, підписував списки наступних партій антискрєпного елемента, що прямує на всеочисні вогнища споконвічно православної служби розслідування. А над ним ширяв у гірських висях разом зі стерхами, затиснувши в зубах двометрову щуку і з античною амфорою з «Бояришніком» під пахвою, Сам Великий Кормчий, що став за життя небесним покровителем Великої Батьківщини…
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma