Кілька разів лунали гучні скандали з бомбосховищами - більшою частиною з охоронцями. Але звідкілясь ті охоронці беруть інструкції. Так це - про одне з бомбосховищ та директора підприємства, який завважив себе вирщим за Бога.
Якось, коли повітряні тривоги були в Києві більш актуальні, аніж зараз, один мій товариш зібрався в бомбосховище при виробництві «Поліграфмаш». Зібрав рюкзачка, взяв собачку (не кидати ж її під кацапськими бомбами!), та й пішов собі в укриття.
Але там на нього чекав сюрприз у вигляді так званого «охоронника», одягненого в якийсь мотлох і розповсюджуючого навкруги себе могутні хвилі аромату стійкого перегару, який вже неможливо перебити вживанням свіжого алкоголю. «Охоронник» відмовився пускати товариша та його собачку до бомбосховища, не дивлячись на те, що собачка була на повідку, в наморднику і поводила себе лагідно. Це ще не все. «Охоронник» посилався на писану заборону адміністрації брати з собою до бомбосховища домашніх тварин. Типу – хай тварини сидять вдома разом зі стариками. Формулювання цієї відповіді вже викликає обурення: якийсь алкоголічний поц припускає можливість залишення домашніх тварин у небезпеці, де за ними мали би доглядати старі батьки тих, хто під завивання сирен спускався до бомбосховища.
Я не знаю, як той «охоронник» залишився з небитим хлєбалом (за хамство я би точно зарядив би в рило, і не один раз), але дійсно – перед входом в бомбосховище висить папірець, де від імені таємничої «адміністрації» забороняється приходити до бомбосховища з собачками, котиками, пташками, хом’ячками та іншими домашніми улюбленцями. Тим самим «адміністрація» прирікає тварин на смерть. Старих людей, схоже на те, теж без зайвого бажання якось ще запускають, сподіваючись на те, що вони не побіжать рятуватися. Типу – нехай гинуть, вже пожили, нєхєр місце тут займати.
Згодом з’ясувалося, хто міг бути автором цієї богомерзкої пачкотні, підписаної анонімною «адміністрацією». Цим недолюдком виявився директор даного підприємства, який не гребував власноруч розкидати залишені людьми в бомбосховищі ковдри, спальники та пледи, які люди сподівалися використовувати в наступних відвідинах бомбосховища. Нагадаю, що тоді тривоги були кожного вечора, та й зараз вони лунають досить часто. Але, за збоченою думкою монструального людиноненависника (директора «Поліграфмашу»), люди мають сидіти на голих дошках, в холоді і – головне – без своїх домашніх тварин. Що там мислилося тому директору – бяс його знає, бо навряд чи він переховувався в даному бомбосховищі. Але я знаю одне – з таким відношенням до людей та тварин, того жалюгідного поца треба відправити десь в район Мар’їнки. І щоби його не пускали до бомбосховищ. Просто тому, що за його наказом не пускали тварин. Жорстоко? – як на мене, зовсім ні. Я би його повісив. За ненависть до собачок, котиків, хом’ячків. Люди? Люди можуть самі постояти за себе і повісити «охоронника» та директора», якщо не згодні з рішенням самодура щодо тих, кого можна пускати, а кого ні.
Можливо, директор зберігав вільне місце під барабани та пательні, що їх надумала було купувати «військово-цивільна адміністрація», чи це було викликано бажанням нагадити меру Київа. Скоріш за все, воно взагалі нічого не думало, а просто зформулювало своє відношення до людей та братів наших менших. Гадаю, що і директор з цієї істоти таке ж лайно, як і людина. Гнати нахуй з посади гниду, доки люди самі не здійснили акт правосуддя.
Кожна потвора, отримавши хоч якусь владу, корчить з себе царя – доки це не набридне оточуючим. А потім люди тим чи іншим шляхом позбавляють себе від хама та недолюдка. І зазвичай – за допомогою народно-польового трибуналу. ОМ!!!
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma