25 жовтня 1919 р. під час спільної наради представників ЗУНР та УНР генерал М. Тарнавський доповідав, що Українська Галицька Армія небоєготова внаслідок епідемії тифу, із-за відсутності постачання різко знизилась дисципліна, зросло дезертирство. У строю залишалось всього 7000 вояків (читай по сучасному – відсутня бойова спроможність). Армія була деморалізована. Старшини-фронтовики вимагали покінчити з війною, вступити в переговори з Денікіним чи Червоною Армією – навіть з чортом, аби лише настав мир.
Вже 17 листопада в Одесі було підписано сепаратний договір між УГА і Збройними силами Півдня Росії. Військові УГА перейшли під командування Антона Денікіна, але з умовою, що не будуть використані проти Армії УНР. Згодом, у грудні 1919 було укладено і союзний договір з російською Добровольчою армією. Штабом УГА тоді намагався керувати полковник Добрармії Микола Соборський. Він же й просував ідею стати Червоною Українською Галицькою Армією (ЧУГА), коли після її розгрому загони Червоної армії з’явилися в пунктах дислокації галицьких бригад.
31 січня 1920 під Одесою, під час відступу білогвардійців відбулося створення за ініціативи командування УГА двох українських піших полків – 1-го Чорноморського та 2-го Запорозького – з колишніх військовополонених армії УНР. У кінці лютого деякі сотні було розформовано й приєднано до більшовицьких частин, а з решти утворено 361-й український радянський стрілецький полк при 41-й більшовицькій дивізії зі штабом у Тирасполі.
Остаточно УГА вийшла з боїв у квітні 1920-го, коли дві колишні галицькі бригади покинули Червону армію й перейшли до Армії УНР, що була тоді в союзі з Військом польським, але потрапили в полон. Поляки звільнили підстаршин і вояків, а старшин інтернували в табір полонених у Тухолі.
100 років тому командування УГА зіткнулося з етичною дилемою прийняття рішень, йому було складно оцінювати обстановку – з ким воювати або миритися, чиї накази виконувати. Політичним керівництвом тодішньої Української держави не було чітко визначено бойової місії і хто є її ворогом. Кінець всім відомий. Врешті решт Україна як держава зникла на 70 років.
Вересень 2020 року. Російсько-українська війна. Шуми. 503 окремий батальйон морської піхоти. Після загибелі трьох українських воїнів. Спільне інспектування в районі населеного пункту Шуми за участю представника координатора від ОБСЄ. Цитую роз’яснення ОПУ: з “вкрай обмеженим проявом присутності бойовиків”. На думку офісу, не військових 1-го і 2-го АК ЗС РФ, а “людей, які стоять зі зброєю” навпроти українських військ на Донбасі.
Є таке грецьке слово dilemma, яке застосовується для визначення ситуації, де необхідно зробити вибір між двома різними можливостями, причому обидва варіанти здаються практично неприйнятними.
Таким чином, виникає моральна або етична дилема – ситуація або подія, яка ставить під сумнів мораль людини (людей) в певний період часу. Зазвичай, в майбутньому, людина може повернутися до звичних для себе моральних цінностей, але в даний період часу, вона повинна вибрати одну мораль, яка перевершує іншу. Простими словами, це означає, що перед людиною (з наділеними повноваженнями) стоїть моральний вибір між: дотримуватися своїх (або делегованих їй державою) принципів або на певний час погодиться з іншими моральними принципами, які на її (їх) думку є політично, життєво чи з точки зору військової у даній ситуації доцільними.
Насправді, питання вирішення моральних дилем, це досить поширена проблема, особливо в тих сферах, де від дій людини безпосередньо залежать життя інших. Так наприклад, з подібними труднощами, на регулярній основі стикаються: політики, офіцери і солдати в армії, поліцейські, медики, пожежні тощо.
Найбільша проблема етичної дилеми полягає в тому, що вона не пропонує очевидного рішення, яке відповідало б загальноприйнятим людським (або національним) моральним нормам. Впродовж своєї історії люди завжди стикалися з подібними дилемами, а філософи прагнули та працювали над пошуком рішень таких завдань. Як результат виникли деякі рекомендації, які в багатьох випадках допомагають вирішувати моральні дилеми, зокрема військовим лідерам. Отже, на місці командирів підрозділів – особливо тих, хто визнаний особовим складом військовим лідером потрібно, перш за все, намагатись:
Спростувати дилему: необхідно ретельно проаналізувати ситуацію. У деяких випадках існування дилеми може бути логічно спростовано.
Визначити цінність: необхідно вибрати альтернативу, яка пропонує більше добро і менше зло.
Спробувати знайти альтернативні рішення: в деяких випадках проблема може бути переглянута, і можуть виникнути нові альтернативні рішення.
Іноді військовий лідер опиняється під впливом різних і суперечливих ситуацій, коли правильний етичний вибір для нього не зовсім зрозумілий. У зв’язку з цим, справжні етичні дилеми існують тоді, коли вимоги закону (політичних рішень, наказів, розпоряджень) суперечать з моральними нормами і армійськими цінностями, наприклад – з честю і совістю. У таких критичних ситуаціях етичний процес прийняття рішень може допомогти визначити військовому лідеру адекватні процедури дій, які забезпечать найбільше моральне благо.
Військовим лідерам в арміях цивілізованих країн світу пропонуються такі етапи етичного процесу прийняття рішень:
Крок 1. Інтерпретуйте ситуацію. У чому етична дилема?
Крок 2. Проаналізуйте всі чинники та сили, які стосуються дилеми.
Крок 3. Виберіть такий хід дій (процедури), яким ви вірите, і що вони найкраще слугуватимуть політичній нації держави.
Крок 4. Реалізуйте свій вибір в рішенні і діях.
Починається процес етичного прийняття рішень, тоді коли ви зіткнетеся з двозначною (неоднозначною) проблемою і продовжуєте його реалізувати поки ви не розробите та не реалізуєте своє рішення. Цей процес допомагає всебічно проаналізувати проблему, визначити всі чинники і сили, що на нього впливають, розробити можливі процедури дій, оцінити їх ефективність і наслідки та визначитися з курсом дій.
Основними чинниками або силами, що впливатимуть на адекватність до ситуації етичного процесу прийняття рішення військовим лідером будуть такі:
1. Основні національні цінності встановлені Конституцією, що забезпечують фундаментальні права і обов’язки громадян країни.
2. Закони, настанови, накази і формальні стандарти, що визначають політику, процедури прийняття рішень і встановлені норми етики поведінки на основі захисту національних цінностей і інтересів.
3. Армійські цінності, що стандартизують етику поведінки всіх категорій військовослужбовців: вірність (політичній) нації, армії і підрозділу, обов’язок, самовіддане служіння і прихильність українському народу, цілісність, мужність, компетентність, довіра і повага до військово-політичних лідерів стратегічного рівня.
4. Цінності, традиції, звичаї і ритуали підрозділу, що встановлюють стандарти (сумісність в рішеннях і діях) і регулюють повсякденну поведінку військовослужбовців. На противагу, для розуміння антицінностей військової організаційної структури, органу військового управління можна навести, наприклад, такі: пристосуванство, улесливість до начальства, невігластво, байдужість, меркантильність, педантизм, закостеніле мислення, недоступність до людей, заздрість, приниження, зверхність, хамство, брехливість, боягузтво і перекладання відповідальності на підлеглих за свої неадекватні і недолугі рішення тощо.
5. Ваші персональні цінності – ідеї і переконання, що впливають на етику вашої поведінки як військового лідера.
6. Інституційні впливи – елементи загальної армійської культури і організаційного (командного) клімату, політика встановлення процедур, операцій та порядку виконання завдань і обов’язків, що впливають на етику вашої поведінки як військового лідера тощо.
Цими чинниками і силами етична дилема прийняття рішення не обмежується, але вони найважливіші, їх слід враховувати і розглядати перш за все. Оскільки етика є фундаментальною частиною лідерства військовослужбовців, процес прийняття рішень також повинен враховувати чотири головні чинники: процедури лідерства, особистість військового лідера, ситуацію, з якою він зіткнувся та комунікації (внутрішні і зовнішні).
Етичний процес прийняття рішень може допомогти військовому лідеру ефективно вирішити етичну дилему і обрати найбільш відповідний порядок дій. Якщо військовий лідер ретельно проаналізує усі задіяні в етичній дилемі чинники та сили, конфліктні аспекти й наслідки, тоді повинний обратися такий спосіб дії, який здається найкращим для нації, яку він зобов’язаний захищати зі зброєю в руках.
Щодо Збройних Сил України і їх командування, то жевріє надія, що наші сучасні військові лідери, на відміну від воїнів часів здобуття незалежності 1919-1920 рр. зробили висновки і чітко орієнтуються у тому, хто є ворогами України і яка місія нашої армії. Їм про це нагадує здобутий бойовий досвід, душі загиблих побратимів, гідність, совість, честь, служіння і вірність Українському народу. Впевнений, що ці чесноти ще в більшості українських військових залишилися.
Насамкінець, цитата від політичного лідера французької нації генерала Шарля де Голя, яку він сказав в інтерв’ю журналу “Time” від 12.07.1963 р. для спонукання до критичного мислення: “Мирні договори схожі на красиві квіти і юних дівчат – вони гарні, доки не зів’януть”.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma