Навіяно деякими подіями
У періоди стагнації розвитку, коли соціальний прогрес майже зупиняється, суспільства інстинктивно шукають нові напрямки. Однак надто часто вони плутають обсяг тa силу наративів та агенд з адаптивним потенціалом: справжнім шляхом до прогресу. У цьому полягає привабливість популізму: руйнівна сила, яка обіцяє перевертaти статус-кво що не задовольняє значну частину суспільства - але ніколи не досягає реального покращення.
Але виникає важливе питання:
Чому мислячі, раціональні еліти: ті, кому довірено засоби та привілеї для визначення нових курсів - раз за разом гучно провалюють цю критичну місію?
У чому полягає ця слабкість, цей парадокс розвинених суспільств, де саме ті групи які мають усі можливості для лідерства, натомість борсаються у стагнації?
Цей парадокс не зникає. Він навішується на розвинені суспільства, наче тінь над прогресом. Чи знайдемо ми спосіб його вирішити - aбo ж приречені вічно повторювати це прокляття?
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma